Меню Рубрики

Моральна краса людей зачарована десна

Людина завжди повинна пам’ятати,

звідки вона пішла у життя,

людина не має права бути безбатченком.

Довженків світ. Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі й скорботу, віру в торжество добра та людяності. Тому такими близькими і зрозумілими кожному поколінню людей є його твори.

Для мене цього року відкрився дивовижний, «зачарований» світ літератури — твори Олександра Петровича Довженка. Здається, що людянішого, талановитішого письменника я не зустрічала. Очима його героїв можна побачити дивний, новий світ, завдяки йому починаєш думати, мріяти, вчилися бачити в душі звичайної людини прекрасне і світле.

Творчість О. Довженка цікава своєю філософською, заглибленістю в життя багато рядків з його творів стали, крилатими висловами: «Любіть землю! Любіть працю на землі. «; «бачити зорі в калюжах»; «людина ще повернеться на вранішню росу»; «благословенна будь, моя Десно», «залиште чисте золото правди».

Щирозолота довженківська правда. це вона відкрила зорі в душах його герої, побачила замріяні зорі в очах малого Сашка. Письменник так майстерно умів своїми образами передати красу людини, її доброту і високий розум.

Низький уклін зоряному серцю великого майстра!

Куди б не вели нас життєві дороги, а перед очима завжди виникає той чарівний світ природи рідного краю, в якому нашим білоголовим хлоп’ям бігає людське дитинство, так майстерно змальовано автором у «Зачарованій Десні» А поряд — добрі бабусині очі, працьовиті материнські руки, батькове клепання коси, музика рідного куточка землі, з якого починається Батьківщина. Прості трудівники, чесні люди навчили Сашка любити життя таким, як воно є, відкрили для Довженка — митця зміст старовинної мудрості: людина — творець свого щастя. З цим, безперечно, треба погодитись, тому що справжнє щастя — це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя — це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але мабуть, чи на найважливіше — це вміння віддавати всі свої сили, душевне тепло, полум’я свого серця служінню людям. Незабутнім для мене залишиться образ батька, людини з «океанською душею», для якого коріння справжнього щастя крилося в праці. Батько так красиво вмів працювати, що всі милувались ним, не помічали «убогого одягу», зникали тоді й «кайдани неписьменності і несвободи». Труд звеличував і збагачував людину, любив її життя справді повноцінним і багатогранним.

З поетичною силою і с пафосом оспівує письменник любов людей до землі, людей величезних і прекрасних у своєму трудовому таланті, у своїй моральній чистоті. Це «малесенька і прудка» прабаба Марусина, в устах якої навіть прокльони перетворювались на чарівні пісні, мати, яка любила «саджати що-небудь у землю».

Уособленням народної мудрості виступає в повісті дід Семен — лагідний, працьовитий, залюблений у влучне слово, такий собі народний філософ, цю «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок».

Усі ці образи трударів і філософів несуть у собі думку про невичерпність і життєдайність народного джерела, про безсмертя народу.

Автор закоханий у рідний край, у мирну працю для народу, щедрий на любов близьких і дорогих людей і ненависть до ворогів. Він завжди зі своїм народом: у полум’ї війни, на шибеницях, в концтаборах, розстріляний і безчесний, але непереможний.

Сьогодні наші плечі лягає відповідальність за завтрашній день планети перед народом, перед батьківськими домом. Життя ставить перед кожним питання: хто ви? Які ви? І як духовний заповіт нащадком звучать нам слова Олександра Петровича: «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро».

Читаєш «Зачаровану Десну» — і віриш в мудрість людини, в силу її мозолястих рук, в людське благородство. Кіноповість О. Довженко — це невичерпне джерело, яке збагачує людину, це голос щирої душі справжнього митця. В ній — пам’ять серця, пам’ять роду і народу, запах весняних вод його відродження, симфонія людської праці.

источник

Творчість Олександра Довженка — явище особливе, багатогранне, масштабне. Він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти далі, підносячись на верхогір’я краси і правди. Народжений прекрасною землею, щедро обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої Десни зміг піднятися до вершин світової слави. У центрі уваги всієї творчості митця постає людина — трудівник. Це той герой, в якому втілилися найкращі Довженкові ідеали краси. Його герої — сини народу, його цвіт. Тому й покладає на них письменник завдання возвеличити перед усім світом рідний народ у сфері людського духу. Через те й наділяє він своїх героїв рисами власної духовності, бо був певен: те, що взяте художником від народу, мусить бути й повернене народові. У поглядах, чуттях і розумінні народних героїв Довженка так багато є від їхнього творця.

У кіноповісті «Зачарована Десна» О.Довженко захоплено малює неповторну красу людей праці. За визначенням М.Рильського, «Зачарована Десна» — це «задушевна лірична сповідь, наповнена любов’ю до рідного краю. » Це сповідь про дитинство і разом з тим глибокі філософські роздуми великого митця. Із синівською любов’ю і гордістю пише письменник про середовище, з якого він вийшов, яке виростило його* про тих людей, які були пригнічені тяжким життям. Через роздуми зрілого письменника з особливою виразністю змальовано образ батька. Це людина, якій властива висока культура думок і почуттів. Сам автор «Зачарованої Десни» виявляє до батька таке шанобливе ставлення, як це було заведено з давніх-давен в Україні. Хто шанує батька свого, той шанує свій рід, а відповідно — людей. З великою любов’ю автор описує батька в роботі. Який із нього хлібороб, а який косар! Він красивий у праці, натхненний та невтомний. Здається, що він міг би всю землю обкосити. «Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий!» — захоплено згадував свого батька вже сивий митець і шанобливо схиляв голову перед його пам’яттю. Своїм прикладом трудівника він виховав із сина працелюба-творця, гідного громадянина своєї Вітчизни.

Героям О.Довженка праця завжди приносила радість. «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме із землі всяка рослиночка, ото мені радість», — говорить мати. Із синівською любов’ю згадує митець про свою неньку. Це була людина тонкої артистичної вдачі. Знала вона силу-силенну пісень, казок, легенд, уміла майстерно передавати народні звичаї та обряди. Це від неї взяв Довженко рідну мову, перейняв українську пісню, а також любов до всього того, що тягнеться до сонця. Його тонка артистичність ї пісенна поетичність натури, доброта, чуйність, певне, теж значною мірою йдуть від матері.

Батько, мати і дід у творчості Довженка постають не просто як рідні, дорогі й близькі письменникові люди. Вони у «Зачарованій Десні» є втіленням талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбної, чистої і красивої душі. Тому з великою любов’ю описує митець діда Семена, колишнього чумака, чесного, схожого на Бога. Він був для автора чимось подібним до призми часу.

Моральна краса Довженкових героїв розкривається у ставленні їх до рідного краю. Особливий вплив на автора і на мене як читача має краса річки Десни. Вона була для ми*ц5г і героїв твору життєдайною силою, яка наділяла всіх добротою, щирістю, любов’ю. 1 сам письменник пройнявся любов’ю до простих і чесних людей, які допомогли йому піднятись на ту висоту, що прославила його на весь світ.

«Зачарована Десна» — це твір про босоноге дитинство, про велич народної душі, про витоки таланту. Це легенда про людські радощі й болі, що навчає «бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.»

источник

Твір на тему: «Моральна краса й духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»

Дуже зацікавлює й приваблює у творчості видатного українського письменника і драматурга О. Довженка процес створення ним неповторного образу людини, який у нього тісно пов’язаний зі змінами в суспільстві. Життєдіяльність суспільства у творах О. Довженка відображується через світосприйняття конкретної людини. Шлях пізнання оточуючого світу, зображення соціального, культурного, національного й історичного розвитку через сприйняття своїх героїв є головним у творчості письменника.

Моральна краса й духовна велич — це найбільш вагомі якості, які хоче бачити в людях О. Довженко. Саме це йому найбільш повно вдалося у кіноповісті «Зачарована Десна», яка зачіпає найвразливіші, найтонші струни душі, проникає до серця і глибоко врізається у свідомість. Це й зрозуміло, адже в основу кіноповісті лягли спогади з дитинства письменника, що допомогли йому створити дивовижний світ людей, народжених для любові, праці і добра.

Читаючи повість, проймаєшся захопленням до всіх персонажів твору. Так глибоко і повно могли розуміти навколишній світ тільки талановиті, багаті душею люди. Як тільки вони опинялися наодинці з природою, одразу ж зникав вічний брак гармонії людських стосунків. У їхньому світі панували інші цінності та закони.

Читайте также:  Левомеколь для десен отзывы

Головний герой повісті «Зачарована Десна», малий Сашко, справжнє дитя природи. Мрійливий і допитливий малюк з неабиякою уявою пізнавав навколишній світ, поринаючи у нього з головою. У всьому, що поставало перед Сашком, він бачив тільки гармонію. Зорі, дерева, трава, зачарована Десна — усе у хлопця мало свої смути і втіхи, усе було олюднене. Усе жило в очах Сашка незрозумілим для дорослих життям, і все, навіть потворне, мало в собі частинку прекрасного. Худі господарські коні постають в уяві хлопця сильними і красивими, прокльони бабці — то усього «творчість її палкої, темної, перестарілої душі», а походи батька до шинку зовсім не шкодять його величі. Це і є справжнім втіленням краси природи.

О. Довженко був впевнений, що саме єдність людини і природи, людини й навколишнього світу — це головне, що визначає світогляд у подальшому житті. Саме це і стверджує письменник в образі Сашка. А уся рідня, з якою ми знайомимося через того ж Сашка, стає узагальненим образом простого народу, частиною якого був і сам О. Довженко.

Велика подяка авторові «Зачарованої Десни», людини з великої літери, людини, яка закликає нас не забувати своїх рідних, повертатися до своїх коренів, не хапати з неба зірок, а навчитися бачити їх у калюжі після дощу, яка застерігає нас від втрати духовності і людяності.

источник

«Я народився і жив для добра і любові»,— так визначив своє життєве кредо Олександр Довженко. Письменник, кінорежисер, великий патріот свого народу и син свого часу. Його кіноповісті не залишають байдужим и сучасне покоління читачів.

Приваблює й зацікавлює у творчості О. Довженка процес творення образу людини.

Моральна краса й духовна велич — це найвагоміші якості, які хоче бачити в людині кіноповістяр. Саме такими змальовує митець своїх рідних, односельців.

Спогади дитинства, що лягли в основу кіноповісті, створюють дивовижнии світ людей, народжених для добра, праці и любові. Згадаймо діда, схожого на білобородого Бога, чи прабабу з її про­кльонами, батька, найкращу людину у світі, чи матір, умілі та роботящі руки якої плекали розкішний город біля хати, чи свого вірного Пірата, що ділив з ним усі переживання дитинства. У цих образах відчувається й теплота, і гордість, і любов людини до свого неспокійного роду, що дав йому життя. Так глибоко могли розуміти світ навколо себе тільки дуже талановиті люди, які жили в повній гармонії з природою.

Малий Сашко — головний герой кіноповісті — то дитя природи. Картини його дитинства — то сама природа, то світ малої дитини, яка йде шляхом пізнання. Допитливии малюк, мріиливии, з неа­биякою уявою, пізнаючи світ, поринав у нього з головою. У всьому, що поставало перед дитиною, бачилася гармонія. Трави, дерева, зорі, Десна — усе було олюднене, мало свої втіхи й смутки.

Усі рідні, з якими нас знайомить головний герой,— то єдинии образ народу, складовою якого є й сам Довженко.

У «Зачарованій Десні» автор застерігає нас від втрати духов­ності, закликає повертатися до своїх коренів, не забувати про своїх рідних, не хапати зірок з неба, а нахилитися й побачити зірку в калюжі.

источник

«Краса врятує світ». Якби ця думка потребувала доведень, то найпереконливішим з них була би кіноповість Олександра Довженка «Зачарована Десна». Бо все у цьому творі дихає неперевершеною красою. Спогади дитинства, які лягли в основу кіноповісті, створюють дивовижний світ людей, народжених для праці і любові. Образи їх, опоетизовані і піднесені, гармоніюють з образом прекрасної землі, на якій вони живуть.

Кожна постать описана з дитячою безпосередністю і м’яким добрим гумором. Тут тобі і дід, що в уяві маленького Сашка скидався на Бога чи Святого Миколая, і батько — гарний і мудрий велетень, і мати, вмілі та роботящі руки якої плекали розкішний город біля хати, і ще багато-багато неповторних цікавих людей, що населяли великий і незбагненний світ маленького доброго язичника.

Усі вони не позбавлені якихось вад, але пробачає їм добродушне дитяче світосприймання. І тому, наприклад, бабині прокльони письменник дотепно називає «творчістю її палкої, темної, перестарілої душі». І тому дідової «божественності» не псує ні надривний кашель, ні набута важкою працею грижа. І тому батьковій величі не шкодять походи до шинку. Бо ми чудово розуміємо, що все це — наслідок недолі, нестатків. Це просто сірі будні плямували час від часу чисті душі Сашкових краян.

Симпатичний у дитячих спогадах образ мисливця Тихона, який, ретельно прицілившись у яку-небудь качку, в останній момент перед пострілом раптом згадував про забутий вдома курок.

Справжнє замилування викликає кожний з виведених у творі персонажів. Так глибоко могли розуміти світ навколо себе тільки дуже талановиті люди. Вічний брак гармонії у людських стосунках щезав відразу, як тільки вони опинялися наодинці з природою. Тут панували інші закони та інші цінності.

Тут мала владу і стара ворона-метеоролог, химерні витівки якої набирали чинності поважного прогнозу, і фарби, і пахощі, що полонили своєю різноманітністю. Тут царювала гармонія. Трави, дерева, зорі, Десна — все було олюднене, все мало свою втіху і смуток. Тут вдавалося почути притишену розмову коней і зрозуміти монологи старого собаки Пірата, і досхочу накупатися в ароматі скошеного сіна, в музиці клепання коси і гудіння бджіл. Тут небувала повінь, що затопила село аж під стріхи, здається лише неймовірно веселою пригодою.

Справжнім втіленням уявлень про красу людини є у творі картина сінокосу. Повне злиття з природою відчуває маленький Сашко. По дорозі на сінокіс вони вже так добре розуміються, що незримі сили вгадують і виконують кожне бажання хлопчика. «Дивлюсь у воду— місяць у воді сміється. «Скинься, рибо», — думаю, — скидається риба. Гляну на небо: «Зірко, покотися», — котиться. Пахнуть трави над водою. Я до трав: «Дайте голос, трави», — гукають перепілки. Дивлюсь на чарівний, залитий срібним світлом берег: «Явися на березі лев», — появляється лев».

Неважливим є той збіг обставин, що напередодні трапилася залізнична катастрофа і в метушні втік лев із клітки мандрівного звіринцю. Він недовго розкошував на волі. Його не могли спіймати і вбили, «бо він був лев». Дитяча свідомість не приймала такої розв’язки, і в Сашковій уяві той лев ще довго мандрував понад Десною. Бо він був не просто живим експонатом — він був мрією. Лев з’явився, бо про нього подумали. Він був подарунком природи, яка послухалася Сашка.

Не має влади над дитячою любов’ю до життя смерть баби Марусини. Сашкові герої вищі за смерть. Смерть сприймається як фантастичний перехід з одного буття в інше, незбагненне для людей. Тому не можна вбити лева.

Талановите перо майстра благословило чарівну Десну за те, що дарувала свою красу і ласку, навчила бачити і чути світ довкола себе. Довженко з великою любов’ю оспівав красу та велич людей у своїй кіноповісті, показав їхню внутрішню єдність, яку здатне вловити тільки дитяче око. У світі дорослих цю красу бачать тільки справжні митці, яким буденність не затьмарює поетичної казки, котрі відчувають найголовніше у світі та в людях.

источник

Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О.Довженка “Зачарована Десна“ — твір з української літератури

Творчість Олександра Довженка — явище особливе, багатогранне, масштабне. Він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти далі, підносячись на верхогір’я краси і правди. Народжений прекрасною землею, щедро обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої Десни зміг піднятися до вершин світової слави. У центрі уваги всієї творчості митця постає людина — трудівник. Це той герой, в якому втілилися найкращі Довженкові ідеали краси. Його герої — сини народу, його цвіт. Тому й покладає на них письменник завдання возвеличити перед усім світом рідний народ у сфері людського духу. Через те й наділяє він своїх героїв рисами власної духовності, бо був певен: те, що взяте художником від народу, мусить бути й повернене народові. У поглядах, чуттях і розумінні народних героїв Довженка так багато є від їхнього творця.

У кіноповісті “Зачарована Десна“ О.Довженко захоплено малює неповторну красу людей праці. За визначенням М.Рильського, “Зачарована Десна“ — це “задушевна лірична сповідь, наповнена любов’ю до рідного краю. “ Це сповідь про дитинство і разом з тим глибокі філософські роздуми великого митця. Із синівською любов’ю і гордістю пише письменник про середовище, з якого він вийшов, яке виростило його* про тих людей, які були пригнічені тяжким життям. Через роздуми зрілого письменника з особливою виразністю змальовано образ батька. Це людина, якій властива висока культура думок і почуттів. Сам автор “Зачарованої Десни“ виявляє до батька таке шанобливе ставлення, як це було заведено з давніх-давен в Україні. Хто шанує батька свого, той шанує свій рід, а відповідно — людей. З великою любов’ю автор описує батька в роботі. Який із нього хлібороб, а який косар! Він красивий у праці, натхненний та невтомний. Здається, що він міг би всю землю обкосити. “Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий!“ — захоплено згадував свого батька вже сивий митець і шанобливо схиляв голову перед його пам’яттю. Своїм прикладом трудівника він виховав із сина працелюба-творця, гідного громадянина своєї Вітчизни.

Читайте также:  Мягкий красный шарик на десне

Героям О.Довженка праця завжди приносила радість. “Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме із землі всяка рослиночка, ото мені радість“, — говорить мати. Із синівською любов’ю згадує митець про свою неньку. Це була людина тонкої артистичної вдачі. Знала вона силу-силенну пісень, казок, легенд, уміла майстерно передавати народні звичаї та обряди. Це від неї взяв Довженко рідну мову, перейняв українську пісню, а також любов до всього того, що тягнеться до сонця. Його тонка артистичність ї пісенна поетичність натури, доброта, чуйність, певне, теж значною мірою йдуть від матері.

Батько, мати і дід у творчості Довженка постають не просто як рідні, дорогі й близькі письменникові люди. Вони у “Зачарованій Десні“ є втіленням талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбної, чистої і красивої душі. Тому з великою любов’ю описує митець діда Семена, колишнього чумака, чесного, схожого на Бога. Він був для автора чимось подібним до призми часу.

Моральна краса Довженкових героїв розкривається у ставленні їх до рідного краю. Особливий вплив на автора і на мене як читача має краса річки Десни. Вона була для ми*ц5г і героїв твору життєдайною силою, яка наділяла всіх добротою, щирістю, любов’ю. 1 сам письменник пройнявся любов’ю до простих і чесних людей, які допомогли йому піднятись на ту висоту, що прославила його на весь світ.

„Зачарована Десна“ — це твір про босоноге дитинство, про велич народної душі, про витоки таланту. Це легенда про людські радощі й болі, що навчає “бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.“

источник

Довженків світ… Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі й скорботу, віру в торжество добра та людяності. Тому такими близькими і зрозумілими кожному поколінню людей є його твори.

Для мене цього року відкрився дивовижний, «зачарований» світ літератури — твори Олександра Петровича Довженка. Здається, що людянішого, талановитішого письменника я не зустрічала. Очима його героїв можна побачити дивний, новий світ, завдяки йому починаєш думати, мріяти, вчилися бачити в душі звичайної людини прекрасне і світле.

Щирозолота довженківська правда… це вона відкрила зорі в душах його герої, побачила замріяні зорі в очах малого Сашка. Письменник так майстерно умів своїми образами передати красу людини, її доброту і високий розум. Низький уклін зоряному серцю великого майстра!

Куди б не вели нас життєві дороги,

З поетичною силою і с пафосом оспівує письменник любов людей до землі, людей величезних і прекрасних у своєму трудовому таланті, у своїй моральній чистоті. Це «малесенька і прудка» прабаба Марусина, в устах якої навіть прокльони перетворювались на чарівні пісні, мати, яка любила «саджати що-небудь у землю».

Уособленням народної мудрості виступає в повісті дід Семен — лагідний, працьовитий, залюблений у влучне слово, такий собі народний філософ, цю «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок».

Усі ці образи трударів і філософів несуть у собі думку про невичерпність і життєдайність народного джерела, про безсмертя народу.

Автор закоханий у рідний край, у мирну працю для народу, щедрий на любов близьких і дорогих людей і ненависть до ворогів. Він завжди зі своїм народом: у полум’ї війни, на шибеницях, в концтаборах, розстріляний і безчесний, але непереможний.

Сьогодні наші плечі лягає відповідальність за завтрашній день планети перед народом, перед батьківськими домом. Життя ставить перед кожним питання: хто ви? Які ви? І як духовний заповіт нащадком звучать нам слова Олександра Петровича: «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро».

Читаєш «Зачаровану Десну» — і віриш в мудрість людини, в силу її мозолястих рук, в людське благородство. Кіноповість О. Довженко — це невичерпне джерело, яке збагачує людину, це голос щирої душі справжнього митця. В ній — пам’ять серця, пам’ять роду і народу, запах весняних вод його відродження, симфонія людської праці.

источник

Твір на тему: «Моральна краса й духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»

Багато відомих авторів української національності в усі часи були захоплені звичайними людьми і часто про них писали. Думається, що сталося так не випадково, адже наш народ дійсно вартий уваги і самих утішних відгуків. Одним з таких авторів, які описували будні звичайної української людини праці, був Олександр Довженко. У своїй кіноповісті «Зачарована Десна» він описав людей праці, зокрема, своїх батьків. Автор показував і доводив те, що лише трудяща людина може бути дійсно моральною, а духовна велич може бути досягнута тільки за допомогою праці.

Олександр Довженко з великим пієтетом описує свого батька, який був дійсно дуже талановитою людиною, оскільки справлявся з абсолютно різними завданнями, кожна з яких була пов’язана з роботою на землі. Олександр Довженко не боїться називати свого батька по істині красивою людиною, краса якого особливо проявляється тоді, коли батько трудиться, не шкодуючи своїх сил. Шалено любила працювати на землі і мати автора. Він описує її захват про те, як її праця на землі стала давати справжній результат. Вона цьому шалено раділа. Крім того, варто зауважити, що любов матері до рідної української мови, до українських різних видів творчості, а також до української пісні точно так само були передані її синові Олександру. Саме завдяки матері, тому, чого вона його вчила і показувала йому, він став цікавитися настільки багатьма речами, в тому числі і творчістю. Варто сказати і ще про одну людину, яку згадав автор у своїй кіноповісті, про свого діда. До нього Олександр Довженко відчуває крайню форму поваги, дійсно регулярно виявляє дідові свою підтримку і навіть називає його Богом. Варто зауважити, що всі герої, описані Олександром Довженком, дійсно щасливі та задоволені собою і життям. Вони раді займатися своєю улюбленою справою, їм цілком комфортно бути серед тих людей, які знаходяться поруч з ними. Це в черговий раз підтверджує те, що велич людей і їх моральна краса повною мірою пов’язані з задоволеністю від життя і гармонійністю в ній.

Як відомо, Олександр Довженко був вдячний своїм батькам і близьким за те, ким він став і за те, як вони посприяли цьому доброчинного процесу. Його батьки були звичайними селянами, які працювали на землі, але їх задоволеність, щастя і самоповага показують всім читачам, що ці люди були великими духовно і мали моральну красу.

  • Твір на тему: «Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України» Один у одного питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? (Тарас Шевченко) Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко […]
  • Твір на тему: «…Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…» В найважчі моменти в житті українського народу, в житті нашої держави, коли могутні, деспотично-жорстокі імперії розділили Україну між собою й методично знищували нашу волю, звичаї, дух […]
  • Твір на тему: «Навіщо людям читати книжки?» Напевно, кожен з нас бодай раз у житті чув це запитання чи в хвилини душевної слабкості сам над цим задумувався. Часто це буває, коли завтра в тебе урок з літератури, а гігантський твір на […]

Прокоментуйте. или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)

источник

Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О.Довженка “Зачарована Десна“ — твір з української літератури

Творчість Олександра Довженка — явище особливе, багатогранне, масштабне. Він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти далі, підносячись на верхогір’я краси і правди. Народжений прекрасною землею, щедро обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої Десни зміг піднятися до вершин світової слави. У центрі уваги всієї творчості митця постає людина — трудівник. Це той герой, в якому втілилися найкращі Довженкові ідеали краси. Його герої — сини народу, його цвіт. Тому й покладає на них письменник завдання возвеличити перед усім світом рідний народ у сфері людського духу. Через те й наділяє він своїх героїв рисами власної духовності, бо був певен: те, що взяте художником від народу, мусить бути й повернене народові. У поглядах, чуттях і розумінні народних героїв Довженка так багато є від їхнього творця.

Читайте также:  Натирание десен зубным протезом

У кіноповісті “Зачарована Десна“ О.Довженко захоплено малює неповторну красу людей праці. За визначенням М.Рильського, “Зачарована Десна“ — це “задушевна лірична сповідь, наповнена любов’ю до рідного краю. “ Це сповідь про дитинство і разом з тим глибокі філософські роздуми великого митця. Із синівською любов’ю і гордістю пише письменник про середовище, з якого він вийшов, яке виростило його* про тих людей, які були пригнічені тяжким життям. Через роздуми зрілого письменника з особливою виразністю змальовано образ батька. Це людина, якій властива висока культура думок і почуттів. Сам автор “Зачарованої Десни“ виявляє до батька таке шанобливе ставлення, як це було заведено з давніх-давен в Україні. Хто шанує батька свого, той шанує свій рід, а відповідно — людей. З великою любов’ю автор описує батька в роботі. Який із нього хлібороб, а який косар! Він красивий у праці, натхненний та невтомний. Здається, що він міг би всю землю обкосити. “Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий!“ — захоплено згадував свого батька вже сивий митець і шанобливо схиляв голову перед його пам’яттю. Своїм прикладом трудівника він виховав із сина працелюба-творця, гідного громадянина своєї Вітчизни.

Героям О.Довженка праця завжди приносила радість. “Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме із землі всяка рослиночка, ото мені радість“, — говорить мати. Із синівською любов’ю згадує митець про свою неньку. Це була людина тонкої артистичної вдачі. Знала вона силу-силенну пісень, казок, легенд, уміла майстерно передавати народні звичаї та обряди. Це від неї взяв Довженко рідну мову, перейняв українську пісню, а також любов до всього того, що тягнеться до сонця. Його тонка артистичність ї пісенна поетичність натури, доброта, чуйність, певне, теж значною мірою йдуть від матері.

Батько, мати і дід у творчості Довженка постають не просто як рідні, дорогі й близькі письменникові люди. Вони у “Зачарованій Десні“ є втіленням талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбної, чистої і красивої душі. Тому з великою любов’ю описує митець діда Семена, колишнього чумака, чесного, схожого на Бога. Він був для автора чимось подібним до призми часу.

Моральна краса Довженкових героїв розкривається у ставленні їх до рідного краю. Особливий вплив на автора і на мене як читача має краса річки Десни. Вона була для ми*ц5г і героїв твору життєдайною силою, яка наділяла всіх добротою, щирістю, любов’ю. 1 сам письменник пройнявся любов’ю до простих і чесних людей, які допомогли йому піднятись на ту висоту, що прославила його на весь світ.

„Зачарована Десна“ — це твір про босоноге дитинство, про велич народної душі, про витоки таланту. Це легенда про людські радощі й болі, що навчає “бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.“

источник

Довженків світ… Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі й скорботу, віру в торжество добра та людяності. Тому такими близькими і зрозумілими кожному поколінню людей є його твори.

Для мене цього року відкрився дивовижний, «зачарований» світ літератури — твори Олександра Петровича Довженка. Здається, що людянішого, талановитішого письменника я не зустрічала. Очима його героїв можна побачити дивний, новий світ, завдяки йому починаєш думати, мріяти, вчилися бачити в душі звичайної людини прекрасне і світле.

Щирозолота довженківська правда… це вона відкрила зорі в душах його герої, побачила замріяні зорі в очах малого Сашка. Письменник так майстерно умів своїми образами передати красу людини, її доброту і високий розум. Низький уклін зоряному серцю великого майстра!

Куди б не вели нас життєві дороги,

З поетичною силою і с пафосом оспівує письменник любов людей до землі, людей величезних і прекрасних у своєму трудовому таланті, у своїй моральній чистоті. Це «малесенька і прудка» прабаба Марусина, в устах якої навіть прокльони перетворювались на чарівні пісні, мати, яка любила «саджати що-небудь у землю».

Уособленням народної мудрості виступає в повісті дід Семен — лагідний, працьовитий, залюблений у влучне слово, такий собі народний філософ, цю «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок».

Усі ці образи трударів і філософів несуть у собі думку про невичерпність і життєдайність народного джерела, про безсмертя народу.

Автор закоханий у рідний край, у мирну працю для народу, щедрий на любов близьких і дорогих людей і ненависть до ворогів. Він завжди зі своїм народом: у полум’ї війни, на шибеницях, в концтаборах, розстріляний і безчесний, але непереможний.

Сьогодні наші плечі лягає відповідальність за завтрашній день планети перед народом, перед батьківськими домом. Життя ставить перед кожним питання: хто ви? Які ви? І як духовний заповіт нащадком звучать нам слова Олександра Петровича: «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро».

Читаєш «Зачаровану Десну» — і віриш в мудрість людини, в силу її мозолястих рук, в людське благородство. Кіноповість О. Довженко — це невичерпне джерело, яке збагачує людину, це голос щирої душі справжнього митця. В ній — пам’ять серця, пам’ять роду і народу, запах весняних вод його відродження, симфонія людської праці.

источник

Твір на тему: «Моральна краса й духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»

Багато відомих авторів української національності в усі часи були захоплені звичайними людьми і часто про них писали. Думається, що сталося так не випадково, адже наш народ дійсно вартий уваги і самих утішних відгуків. Одним з таких авторів, які описували будні звичайної української людини праці, був Олександр Довженко. У своїй кіноповісті «Зачарована Десна» він описав людей праці, зокрема, своїх батьків. Автор показував і доводив те, що лише трудяща людина може бути дійсно моральною, а духовна велич може бути досягнута тільки за допомогою праці.

Олександр Довженко з великим пієтетом описує свого батька, який був дійсно дуже талановитою людиною, оскільки справлявся з абсолютно різними завданнями, кожна з яких була пов’язана з роботою на землі. Олександр Довженко не боїться називати свого батька по істині красивою людиною, краса якого особливо проявляється тоді, коли батько трудиться, не шкодуючи своїх сил. Шалено любила працювати на землі і мати автора. Він описує її захват про те, як її праця на землі стала давати справжній результат. Вона цьому шалено раділа. Крім того, варто зауважити, що любов матері до рідної української мови, до українських різних видів творчості, а також до української пісні точно так само були передані її синові Олександру. Саме завдяки матері, тому, чого вона його вчила і показувала йому, він став цікавитися настільки багатьма речами, в тому числі і творчістю. Варто сказати і ще про одну людину, яку згадав автор у своїй кіноповісті, про свого діда. До нього Олександр Довженко відчуває крайню форму поваги, дійсно регулярно виявляє дідові свою підтримку і навіть називає його Богом. Варто зауважити, що всі герої, описані Олександром Довженком, дійсно щасливі та задоволені собою і життям. Вони раді займатися своєю улюбленою справою, їм цілком комфортно бути серед тих людей, які знаходяться поруч з ними. Це в черговий раз підтверджує те, що велич людей і їх моральна краса повною мірою пов’язані з задоволеністю від життя і гармонійністю в ній.

Як відомо, Олександр Довженко був вдячний своїм батькам і близьким за те, ким він став і за те, як вони посприяли цьому доброчинного процесу. Його батьки були звичайними селянами, які працювали на землі, але їх задоволеність, щастя і самоповага показують всім читачам, що ці люди були великими духовно і мали моральну красу.

  • Твір на тему: «Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України» Один у одного питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? (Тарас Шевченко) Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко […]
  • Твір на тему: «…Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…» В найважчі моменти в житті українського народу, в житті нашої держави, коли могутні, деспотично-жорстокі імперії розділили Україну між собою й методично знищували нашу волю, звичаї, дух […]
  • Твір на тему: «Навіщо людям читати книжки?» Напевно, кожен з нас бодай раз у житті чув це запитання чи в хвилини душевної слабкості сам над цим задумувався. Часто це буває, коли завтра в тебе урок з літератури, а гігантський твір на […]

Прокоментуйте. или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)

источник