“Зачарована Десна ” – цікава кіноповість Довженка. Аналіз твору дав змогу зрозуміти, що хотів донести автор до кожного читача. “Зачарована Десна” характеристика образу Сашка – допоможе розкрити внутрішній світ героя, його риси характеру та почуття. Характеристика Сашка представлена в кількох варіантах з цитатами, ви можете вибрати підходящий для себе.
Головний герой “Зачарована Десна” – Сашко
Оповідач у зачарованій Десні – сам письменник, який виступає, як автор, як герой твору – Сашко.
Одна за одною в повісті спливають розповіді, які починаються с перших спогадів маленького селянського хлопчика за ім’ям Сашко. Цей маленький селянин, незважаючи на те, що в нього був реальний прообраз, втілив в собі кращі риси українських дітей.
Сашко зізнається у Любові до тварин : “Ластівок любив у клуні, деркачів – у лузі…”, крім того, від дуже полюбляє природу, життя якої спостерігає на вулицях та околицях свого села.
Хлопець дуже часто замислюється або мовчки милується самими звичайними явищами, що відбуваються у природі и вважає все чим-то надзвичайним: “Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”.
З не меншим задоволенням Сашко полюбляє слухати народні співи у виконанні односельців. Українська земля багата талантами, а український народ пам’ятає і почитає свої традиції, тому почути гарну пісню можна було майже кожен день, а особливо на свята. Автор згадує: “Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки… Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси”.
Приємне і неприємне хлопець сприймає дуже просто і розмірковує: “Як неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає. Неприємно, коли п’явка впивається в жижку, чи коли гавкають на тебе чужі пси, або гуска сичить коло ніг і червоним дзьобом скубе за штани… Неприємно дивитись на великий вогонь, а от на малий – приємно. І приємно обнімати лоша. …Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу, чи ловити щучок руками. Приємно їсти паску і крашанки…. Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким….”.
Сашко виховується в атмосфері поваги до батьків та людей похилого віку, дуже любе проводити час із старшими, особливо з дідом Тарасом, та с задоволенням спостерігає за дідом Семеном, коли той читає псалтир.
В той час, коли Сашко був маленький, селяни дуже шанобливо ставились до народних свят, тому й хлопчик ставився до них з великою повагою і дуже любив святкові дні.
Сашко ріс Допитливим та добрим хлопцем, який з чуйністю ставився до людей та тварин. Одного разу йому здалося, що коні на їх дворі розмовляли про свою тяжку долю та жалкували, що їх б’є хазяїн. Після того випадку Сашко жодного разу в своєму житті не образив ні однієї тварини.
Крім того Сашко був Спостережливий, а спостерігаючи, обов’язково фантазував, вигадуючи щось приємне. “Скрізь, куди б не глянули очі хлопця, бачив він рух, неспокій, боротьбу. Усе викликало якісь порівняння, нагадувало давно десь бачене, уявлене й пережите.”
А щирість почуттів головного героя повісти можна бачити майже в кожному спогаді автора.
О. Довженко настільки цікаво вивів у своєму творі селянське життя звичайної родини, що, читаючи повість, забуваєш про навколишнє і ніби перевтілюєшся у самого Сашка, спостерігаючи його очима спокійне українське село, та всі ті події, що там відбуваються.
7) здатний до фантазування;
Маємо двох ліричних героїв, два обличчя авторського “Я”: малий Сашко як головна ділова особа спогадів і зрілий майстер, який ті спогади перепускає через свій гіркий життєвий досвід, свої страждання, узагальнюючи, збираючи їх у художні образи.
Малий Сашко сам по собі уособлює душу митця. Автор цим образом підсвідомо мовби говорить: подивіться, люди, ось моя душа перед вами чиста, безгрішна.
Сашко вперше нагрішив: у городі вирвав рядок моркви, бо так хотілося їсти. Прабаба помітила і посилає, за звичкою, на нього прокльони, а тим часом “в малині лежав повержений з небес маленький ангел і плакав без сліз. З безхмарного блакитного неба якось несподівано упав він на землю І поламав свої тоненькі крила коло моркви. Це був я”. Всі грішні, у кожного своя провина. До цього часу “фактично святим був на всю хату один я. І от скінчилась моя святість. Не треба було тро-гати моркви. Хай би собі росла. А тепер я грішний. Що ж мені буде?”. Йому жаль себе. Багато разів доводилося вже в зрілому віці переживати подібні ситуації, почуття “поверженого з небес маленького ангела”, каятися невідомо в чому, невідомо перед ким…
Сашко залазить у старий човен і мучиться запитанням, що б таке зробити “для поновлення святості”. Чи не підсвідомо автор пропускає в текст ось цей висновок, який надалі цензори викреслюватимуть з усіх видань “Зачарованої Десни”: “Ні, один, мо, нещасливий комуніст, вигнаний з партії, не думав так про своє поновлення, як думав колись я, маленький, у човні лежачи. Що ж його діяти? Як жити у світі?”
Це запитання постійно мучило Довженка-митця, воно співзвучне тим давнім терзанням маленького дитячого серця. Як жити у світі (де так ато несправедливості, зла)? Відповідь він шукав усе життя.
А душа була відкрита навстіж великому гармонійному світові, який теж шукав усе життя. Дійсність брутальна й жорстока, він так хотів її змінити. Свою мрію Довженко-митець прагне знайти в далекій реальності свого дитинства.
Малий живе в чарівному, поки що гармонійно прекрасному, сповненому несподіванок (як історія з левом) і манливих таємниць світі. Він для нього – докола хати, у городі, де безліч усякої живності, у саду з яблуками, грушами, сливами, на лузі над Десною в пору косовиці, на печі з усяким насінням, у якому так затишно спати, у човні під час повені, на копиці пахучого сіна на возі під самими зорями. Ще чарівніше продовження того світу – солодкий сон у човні в клуні. Той сон поніс Сашка далеко-далеко.
Душа письменника вміла отак полинути в полоні нездійснених мрій, далеко від земних прикрощів і нещасть. Це був її порятунок.
“Світло і чисто у мене на душі, люди”, – голосом малого свого двійника промовляє дорослий Довженко. Звернімо увагу, як почувається Сашко, коли потерпає в клуні за свій перший гріх. Він затуляє очі, але йому не стає темно. Навпаки, відкривається небачене видиво – чи сон, чи фантазія. Однак у цьому плетиві Сашкових видінь “проскакує” одна авторська фраза, фраза виправдання: “Заплюїцуючи очі, й по сей день я ще не маю темряви в душі”. Ці слова тут, здавалось би, необов’язкові, вони – хіба що для нездогадливого читача. Адже самі по собі міркування Сашка про темряву і світло всередині себе “говорять” про ті глибинні переживання автора, про його постійне підсвідоме бажання довести людям чистоту і святість своєї душі. Для Довженка це, зрештою, закономірно: він страждав і внутрішньо каявся в тому, у чому був невинний, але був честолюбним, переживав часом безпідставно…
У “Зачарованій Десні” створено цілий мікрокосмос людського буття, як духовного, так і матеріального. Той клаптик землі біля Десни – своєрідний земний рай, який Довженко не бачив більше ніде й ніколи у своєму дорослому житті. Цей рай наповнено живими, природними реаліями. Згадаймо, як пахнуть там огірки, що їх беруть із собою на косовицю! І яка музика бринить там, коли клепають косу… Перегорніть ті сторінки, де Сашко перераховує, що він любить, а що ні – наче багато-багато картин проходить перед очима. І все то часточки великого світу “зачарованої Десни”, часточки того земного раю. Зі спогадів викликав їх до себе в гості втомлений, розчарований митець.
Сашкові, який наслухався розмов дорослих за кашею, так “робилося тоскно, так жалько, що світ споганіє”, поки він виросте, “не буде вже сінокосу тоді, ні риби” – митець не хоче бачити цей прекрасний світ споганеним і обікра-деним. Недосконалість світу страшенно мучила Довженка. До цього додавалося бажання розбудити в українців національну свідомість і гідність,
“А ми хто? Ми хіба не руські?” – запитує Сашко в батька. “А хто там нас знає, – якось журливо проказує мені батько, – прості ми люди, синку… Хахли, ті, що хліб обробляють. Сказать би, мужики ми… Да… Ой-ой-ой.. мужики, й квит. Колись козаки, кажуть, були, а зараз тільки званіє зосталось”.
Однак Довженко-романтик щиро вірив, що прийде весняна повінь і знесе весь бруд і намул з українського народу. Такий символічний зміст передає картина весняної повені в повісті.
Щороку Десна затоплює береги, сади і хати, а Сашко разом із батьком рятують на великому човні людей. Якраз на Великдень – світлий час Воскресіння Господнього (прикметна довженківська деталь): “Сходило сонце. Картина була незвичайна, неначе сон чи казка. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. Нічого не можна було впізнати. Все було інше, все краще, могутніше, веселіше. Вода, хмари, плав – усе пливло, усе безупинно неслося вперед, шуміло, блищало на сонці”. Це символічна картина. Образ води – один із прадавніх образів-символів очищення, оновлення. Як зрадів би митець очищенню й оновленню своєї України! То і в цьому його вина?
Світ “Зачарованої Десни” глибокий, невичерпний, він також безмежний, як і людське пізнання. Скільки заховано в ньому думок, почуттів, переживань великого художника. У ньому – духовна опора кожного українця.
Оповідач у “Зачарованій Десні” – сам письменник, який виступає і як автор, і як герой твору – маленький Сашко. Пізнання світу Сашком:
1) любов до тварин, природи, музики, співів. (“Коли б спитав мене хто – небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси… Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху…”; “Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів – у лузі. Любив плескіт води весняної”; “…Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки…”)
2) приємне і неприємне в розумінні хлопця;
3) повага до батьків, людей похилого віку;
4) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.
Як неприємно, коли баба клене або коли довго йде дощ і не вщухає. Неприємно, коли п’явка впивається в жижку, чи коли гавкають на тебе чужі пси, або гуска сичить коло ніг і червоною дзюбкою скубе за штани. А як неприємно в одній руці нести велике відро води чи полоть і пасинкувати тютюн. Неприємно, як батько приходить додому п’яний і б’ється з дідом, з матір’ю або б’є посуд. Неприємно ходить босому по стерні або сміятись у церкві, коли зробиться смішно. І їхати на возі з сіном неприємно, коли віз ось-ось перекинеться в річку. Неприємно дивитись на великий вогонь, а от на малий – приємно. І приємно обнімати лоша. Або прокинутись удосвіта і побачити в хаті теля, що найшлося вночі.
Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу, чи ловити щучок руками, скаламутивши воду, або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти в траві пташине кубло. Приємно їсти паску і крашанки. Приємно, коли весною вода заливає хату й сіни і всі бродять, приємно спати в човні, в житі, в просі, в ячмені, у всякому насінні на печі. І запах всякого насіння приємний. Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні. Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким. Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом. І ще приємно, і дуже любив я, коли дід розмовляв з конем і лошам, як з людьми. Любив я, коли хтось на дорозі вночі, проходячи повз нас, казав: “Здрастуйте”. І любив, коли дід одказував: “Дай бог здраствувать”. Любив, коли скидалась велика риба в озері чи в Десні на заході сонця. Любив, їдучи на возі з лугу, дивитися, лежачи, на зоряне небо. Любив засинати на возі і любив, коли віз спинявся коло хати в дворі і мене переносили, сонного, в хату. Любив скрип коліс під важкими возами в жнива. Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів – у лузі. Любив плескіт води весняної. І жаб’яче ніжно-журливе кумкання в болоті, як спадала вода весняна. Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки. Любив гупання яблук в саду у присмерку, коли падають вони несподівано в траву. Якась тайна, і сум, і вічна неухильність закону почувалися завжди в цьому падінні плода. І грім, хоч мати і лякалась його, любив я з дощем і вітром за його подарунки в саду.
Але більше за все на світі любив я музику. Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав що більш за все я любив слухати клепання коси. Коли тихого вечора, десь перед Петром і Павлом, починав наш батько клепати косу під хатою в саду, ото й була для мене найчарівніша музика. Часом і досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до роботи. Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху – косовицю. Я пам’ятаю його з самого малечку.” – “Зачарована Десна”. Олександр Довженко.
“Сіроманець” характеристика Сашка“Сіроманець” характеристика Сашка Доброта. Ця риса людського характеру цінувалася в усі віки й у всіх народів. Адже добра людина ніколи не чинить зла, вона не здатна на підлість, навпаки, завжди налаштована на життя та відродження, а не на нишення. Таким. Read more.
“Сіроманець” план“Сіроманець” план до повісті Вінграновського Ви можете скласти самі використовуючи подані варіанти. “Сіроманець” план 1. Молодість Сіроманця. 2. Конфлікт вовка з Чепіжним. 3. Знайомство із Сашком. 4. Полон та звільнення Сіроманця. 5. Життя на полігоні. 6. Повернення до старого друга. Read more.
“Сойчине крило” характеристика героїв“Сойчине крило” характеристика образів викладена в цій статті. “Сойчине крило” головні герої Хома – працівник бюро, “відлюдько інтелектуал”. Марія Карпівна (Маня) – дочка лiсника. Генрись – 26-літній практикант тата Мані, який виявився злодієм. Хлопець “рум`яний, ніжний, як панночка”. Зигмунт –. Read more.
“Наталка Полтавка” характеристика ПетраОбраз Петра “Наталка Полтавка” – це ідеальний образ бідняка, він представник трудового народу. Характеристика Петра з цитатами наведнена в цій статті. “Наталка Полтавка” характеристика Петра Портрет та зовнішність Петра “…Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра. Read more.
“Цар Плаксій та Лоскотон” характеристика героїв“Цар Плаксій та Лоскотон” характеристика героїв – Лоскотона, царя Плаксія, капітана Макаки із твору В. Симоненка подана разом з цитатами до кожного образу. “Цар Плаксій та Лоскотон” характеристика героїв Цитатна характеристика Царя Плаксія “Був на троні цар Плаксій, /Голова його. Read more.
“Чорна рада” цитатна характеристика героївЦитатна характеристика Героїв роману “Чорна рада” – Сомка, Шрама, Брюховецького, Петра “Чорна рада” цитатна характеристика героїв Старий кобзар, “божий чоловік” “Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Read more.
“Таємне товариство боягузів” цитати“Таємне товариство боягузів” цитати до образів повісті зібрані в цій статті. “Таємне товариство боягузів” цитати “Винахідниця, яка створила машину часу й приготувала протиотруту від вірусу страху”. (Бабуся Клима.) “…засмага на їхніх обличчях була така густа, що вони стали схожими на. Read more.
“Кайдашева сiм’я” характеристика героїв“Кайдашева сiм’я” характеристика героїв “Кайдашева сiм’я” – повість Нечуя-Левицького про тяжку доля селянства. Аналіз твору, цитатна характеристика героїв допоможуть краще зрозуміти головних героїв повісті, їх внутрішній світ. Головні герої “Кайдашева сiм’я” Омелько Кайдаш – голова сім’ї Маруся – його дружина. Read more.
“Магулі” характеристика БагіриХарактеристика Багіри з “Мауглі” наведена в цій статті. Багіра – це мудра пантера з казки “Мауглі”. “Магулі” характеристика Багіри Опис Багіри “… Багіра, чорна пантера, як сажа, але з чудовими плямами на хутрі, які виблискували у світлі місяця, ніби намальовані”. Read more.
Богдан Лепкий “Мишка” характеристикаГоловні герої ” Мишка ” Лепкий – господар і мишка. Богдан Лепкий “Мишка” характеристика героїв “Мишка” характеристика господаря Коли люди живуть у великих злиднях, господар по-тваринному наживається. Він каже, що й “війна на щось придається”. Свої чорні справи він робить. Read more.
“Щасливий принц” характеристика герояХарактеристика образу Щасливого Принца 1. Дані про Героя Щасливий принц – головний герой казки О. Вайльда. За життя він був багатим, мешкав у розкішному палаці Безтурботності, не знав про людські страждання та горе. 2. Портрет Портрет героя змінюється. На початку. Read more.
Характеристика ГодувальниціРомео і Джульєтта образ Годувальниці Годувальниця Джульєтти – один з головних персонажів трагедії У. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”, няня Джульєтти з дитинства. Вона відіграє дуже важливу роль в житті дівчини. Рано втративши свою дитину, вона ставилася до Джульєтти, як до. Read more.
Характеристика Ніни ЗарічноїХарактеристика Ніни Зарічної з п’єси Чехова “Чайка” викладена в цій статті. “Чайка” характеристика Ніни Зарічної Ніна Зарічна – героїня комедії А. П. Чехова “Чайка”. На початку п’єси – це молода, захоплена, вона всім серцем прагне стати частиною “богеми”. Ніна Михайлівна. Read more.
“Микита Кожум’яка” характеристика“Микита Кожум’яка” характеристика Мужній рятівник Києва (за драматичною казкою О. Олеся “Микита Кожум’яка”) Люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. Їхні імена передаються з покоління до покоління, обростаючи легендами. Вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. Read more.
“За сестрою” цитатна характеристика ПавлусяЦитатна характеристика Павлуся “За сестрою” А. Чайковський – “Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про. Read more.
Цитатна характеристика ЦахесаЦитатна характеристика Цахеса Ставлення матері : “покарало нас небо оцим маленьким виродком, якого я привела на світ собі на ганьбу й на посміх людям”. Зовнішність : “на своїх павучих ногах не може ні стояти, ні ходити і тільки мурчить та. Read more.
Цитатна характеристика Остапа “Дорогою ціною”Цитатна Характеристика Остапа Мандрики Розкриває його риси характеру, волелюбність, мужність, ненависть до панів. Цитатна характеристика Остапа “Дорогою ціною” “…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю”. “Хай воно загориться без вогню й. Read more.
“Наталка Полтавка” характеристика МиколиОбраз Миколи з “Наталки Полтавки” – втілення патріотизму українського народу. Микола – “сирота без роду, без племені, без таланту і без приюту”. Характеристика Миколи з цитатами наведена в цій статті. “Наталка Полтавка” характеристика Миколи Риси характеру Миколи безталанність і здатність. Read more.
Маруся Богуславка характеристика образуОбраз Марусі Богуславки – це не історична особа узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона. Read more.
“Гуси-лебеді летять” характеристика діда Дем’яна“Гуси-лебеді летять” характеристика діда Дем’яна Викладена в цій статті. “Гуси-лебеді летять” характеристика діда Дем’яна Дідусь Михайлика був незвичайно вмілою людиною і мав “золоті руки”. Він настільки багато усього вмів, настільки багато допомагав людям, що його “знав увесь повіт”. Найдорожчими для. Read more.
источник
1. Оповідач у зачарованій Десні – сам письменник, який виступає , як автор, як герой твору – Сашко.
2. Пізнання світу Сашком:
а) любов до тварин, природи, музики, співів;
б) приємне й неприємне в розумінні хлопця;
в) повага до батьків, людей похилого віку;
г) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.
3. Риси характеру хлопчика:
а) допитливий;
б) добрий;
в) чесний;
г) уважний;
д) чуйний;
е) спостережливий ;
є) здатний до фантазування ;
ж) щирий.
4.Майстерність Довженка -письменника.
Кіноповість видатного українського драматурга Олександра Довженка являє собою низку спогадів, головним героєм яких є хлопчик Сашко. З перших рядків зрозуміло, що цей хлопчик – сам автор, який поринув у дитячі спогади та уривками згадує сумні та щасливі моменти свого дитинства.
В маленьких новелах, з яких складається повість, О. Довженко розповідає про буденне життя селян, про важливу і дуже важку працю хліборобів, про життя звичайної селянської родини, прикладом якої є родина самого письменника.
Одна за одною в повісті спливають розповіді, які починаються с перших спогадів маленького селянського хлопчика за ім’ям Сашко. Цей маленький селянин, незважаючи на те, що в нього був реальний прообраз, втілив в собі кращі риси українських дітей.
Сашко зізнається у любові до тварин: «Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі…», крім того, від дуже полюбляє природу, життя якої спостерігає на вулицях та околицях свого села. Хлопець дуже часто замислюється або мовчки милується самими звичайними явищами, що відбуваються у природі и вважає все чим-то надзвичайним: “Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”.
З не меншим задоволенням Сашко полюбляє слухати народні співи у виконанні односельців. Українська земля багата талантами, а український народ пам’ятає і почитає свої традиції, тому почути гарну пісню можна було майже кожен день, а особливо на свята. Автор згадує: «Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки… Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси».
Приємне і неприємне хлопець сприймає дуже просто і розмірковує: «Як неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає. Неприємно, коли п’явка впивається в жижку, чи коли гавкають на тебе чужі пси, або гуска сичить коло ніг і червоним дзьобом скубе за штани… Неприємно дивитись на великий вогонь, а от на малий — приємно. І приємно обнімати лоша. …Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу, чи ловити щучок руками. Приємно їсти паску і крашанки…. Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким….».
Сашко виховується в атмосфері поваги до батьків та людей похилого віку, дуже любе проводити час із старшими, особливо з дідом Тарасом, та с задоволенням спостерігає за дідом Семеном, коли той читає псалтир.
В той час, коли Сашко був маленький, селяни дуже шанобливо ставились до народних свят, тому й хлопчик ставився до них з великою повагою і дуже любив святкові дні.
Сашко ріс допитливим та добрим хлопцем, який з чуйністю ставився до людей та тварин. Одного разу йому здалося, що коні на їх дворі розмовляли про свою тяжку долю та жалкували, що їх б’є хазяїн. Після того випадку Сашко жодного разу в своєму житті не образив ні однієї тварини.
Крім того Сашко був спостережливий, а спостерігаючи, обов’язково фантазував, вигадуючи щось приємне. «Скрізь, куди б не глянули очі хлопця, бачив він рух, неспокій, боротьбу. Усе викликало якісь порівняння, нагадувало давно десь бачене, уявлене й пережите.»
А щирість почуттів головного героя повісти можна бачити майже в кожному спогаді автора.
О. Довженко настільки цікаво вивів у своєму творі селянське життя звичайної родини, що, читаючи повість, забуваєш про навколишнє і ніби перевтілюєшся у самого Сашка, спостерігаючи його очима спокійне українське село, та всі ті події, що там відбуваються. Незважаючи на досить великий твір, читається він буквально на одному диханні.
источник
Урок № 22 О. ДОВЖЕНКО «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА». ОПИС ВРАЖЕНЬ МАЛОГО САШКА, українська література, 6 клас
Мета: продовжити роботу над опрацюванням змісту твору О. Довженка «Зачарована Десна», з’ясувати поєднання у творі реального й уявного, знаходити в тексті описи вражень хлопчика про довкілля (хмари, небо, птахи), коментувати їх; охарактеризувати головного героя твору; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення; вміння співставляти, порівнювати, робити висновки, грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; виховувати любов до рідного краю, краси природи, повагу до батьків, творчості О. Довженка; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: картини із зображенням рідної природи, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 22 О. ДОВЖЕНКО «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА». ОПИС ВРАЖЕНЬ МАЛОГО САШКА, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіди за питаннями:
- Що вам відомо про казку як літературний жанр, її особливості?
- Чого вчать нас казки?
- З якою метою у творах художньої літератури письменники згадують казкових героїв, події?
- Який художній засіб використав О. Довженко у назві свого автобіографічного твору?
- Через що таким важливим у багатьох художніх творах є вирішення питання взаємозв’язку людини і природи?
- Чи спостерігаєте ви за навколишнім світом? Які ваші враження від цього?
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів
IV. Основний зміст уроку
В людських серцях незаймані глибини своїм він серцем глибоко проник — співець краси, природи і людини, душі людської дивний чарівник.
І. Гончаренко
Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем.
Та й не тільки митцем.
О. Довженко
Щасливий я, що народився на твоєму березі…
О. Довженко
1. Вступне слово вчителя
О. Довженко від природи мав високорозвинене, витончене естетичне почуття, глибоко розумів суть і значення зовнішньої, тілесної і внутрішньої, душевної краси людини та краси і величі рідної землі. Це дорогоцінне почуття і розуміння він успадкував од своїх батьків, од народу, а потім розвинув, удосконалив його у процесі навчання, переважно шляхом самоосвіти, на основі творчої практики, напруженої творчої діяльності.
Він мав незвичайну здібність спостерігати, ясно бачити, сприймати і фіксувати в пам’яті розмаїті естетичні явища життя.
2. Опрацювання образу Сашка
2.1. Сашко — головний герой кіноповісті.
Збагачений чималим життєвим і творчим досвідом, шістдесятирічний письменник показує життя дореволюційного українського села і його людей так, як їх сприймав колись малий Сашко. Довженко ніби дивиться на них очима наївного хлопця, характеризує і оцінює їх, виражає естетичне ставлення до них з позиції розумної дитини. Проте письменник, людина старшого віку, бачить не тільки те, чого Сашко не помічав, не брав до уваги. Погляди автора, його життєва позиція інші, вони відбивають вищий рівень суспільно-політичної та естетичної свідомості порівняно зі свідомістю Сашка. Автор-оповідач кіноповісті дивиться на своїх героїв і на самого Сашка з почуттям замилування і здивування, з теплим усміхом, помічаючи не тільки все гарне, прекрасне в них, а й їх вади, недосконалості їхніх натур. Тому з таким сердечним гумором письменник згадує про те, як Сашко смакував усякими ласощами на городі, повиривав зовсім молоду, дрібненьку морковицю, як малий грішник злякався страхітливих прабабиних прокльонів і каявся в гріхах, як він прагнув зменшити свій гріх, творячи добрі діла, вшановуючи старших людей, аж поки дід Захарко не вилаяв і не прогнав його геть. Цікавими і радісними видавалися Сашкові всякі події родинного життя — і народження в матері маленької дитини, і смерть прабаби, і клепання коси та виїзд на сінокіс. А які чудові й дивовижні сни народжувались у Сашковій душі і вдома, й на сіножаті, які образи витворювала його багатюща уява.
Пізнання світу для малого хлопчика забарвлене поезією відкриття, поезією новизни, поезією мрії, кращими традиціями народної творчості, втіленої в образі яблукатого коня.
Згадаймо хоч би сцену, в якій малий шибеник, лежачи в дідівському човні, пригадує різні приємні й неприємні речі: «…Неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає… Неприємно в одній руці нести велике відро чи полоть і пасинкувати тютюн. Неприємно, як батько приходить додому п’яний і б’ється з дідом, з матір’ю або б’є посуд. Неприємно ходить босому по стерні».
Як бачимо, все неприємне пов’язане в хлопця зі світом злиднів і страждань. І тут же, ніби на протиставлення цьому світові, письменник малює ідилічні картини сільського життя, осяяні романтикою дитячого світосприйняття: «…Приємно обнімати лоша… Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками, скаламутивши воду або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти в траві пташине кубло. Приємно їсти паску і крашанки …Приємно спати в човні, в житі, просі, в ячмені, у всякому насінні на печі» і т. ін.
2.2. План характеристики образу Сашка.
1. Оповідач у «Зачарованій Десні» — сам письменник, який виступає і як автор, і як герой твору — маленький Сашко.
1) любов до тварин, природи, музики, співів. («Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси… Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху…»; «Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі. Любив плескіт води весняної»; «…Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки…»)
2) приємне і неприємне в розумінні хлопця;
3) повага до батьків, людей похилого віку;
4) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.
7) здатний до фантазування;
4. Майстерність Довженка-письменника.
2.3. Обговорення образу Сашка за питаннями:
- Яким ви уявляєте собі малого хлопця?
- Як Сашко ставився до своєї родини?
- У чому був перший гріх Сашка? Чим він хотів його виправдати?
- Чим пояснити те, що Сашкові все було доволі цікавим?
- Що цікавого дізнався Сашко, перебуваючи на косовиці?
- Чим саме чарувала Десна малого хлопця? («А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вона ласкава, солодка…»)
- Чому розмова коней схвилювала Сашка? Що про це свідчить?
- Як Сашко сприйняв вперше вчителя? Чи потрапив він до школи? Чому?
- Чи виправдалися слова вчителя по відношенню до Сашка?
- Чому, на ваш погляд, О. Довженко написав цей автобіографічний твір?
3. Реалії життя та уяви Сашка
3.1. Романтизм дитячого світу Сашка.
Не оминаючи страждань від нестатків, прабабиних прокльонів і бійок, Довженко романтизує дитячий світ Сашка, «ловкого хлопчика, святої душечки». Були в тому світі гіркі прикрощі і неприємності, але були й справжні дива: втаємничене слухання незрозумілої книги, поява лева на березі ріки, розмова коней і «ворони, що завідувала погодою». Наслухавшись колядок, малий Сашко обнімає уві сні свого яблукатого коня, не схожого на реальних шершавих конячинок. Він дає собі слово «ніколи не продавати його ні за які скарби». Це кінь — мрія, право людини на гарну фантазію. «Так і не продав я його по цей день, — міркує Олександр Петрович. — Ой, коню, не продам я тебе! Як би часом не було мені трудно… »
3.2. Бесіда за питаннями:
- З якою метою письменник уводить у твір уявне? Що саме?
- Як цей твір пов’язаний з усною народною творчістю?
- Що означає воронячий крик? («Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі»)
- Чому ворону у творі названо «божою птицею»?
- Звідкіль, за уявою хлопця, на березі Десни з’явився лев? («Коли трапилась аварія поїзда під Бахмачем і клітка мандрівного звіринця поламалась, виплигнув він на волю»)
- Як же склалася подальша доля лева? (І десь коло Спаського вбили його стражники»)
- Що вам відомо про колядки як жанр усної народної творчості? Яких колядок наспівали дівчата Сашкові?
- Який кінь привидівся Сашкові? («А кінь у яблуках, шия крута, червона стрічка в гриві, одспівує мені на вухо…»)
- Чому автор відмовляється продати цього коня за будь-яких обставин? («Ой коню, коню, не продав я тебе. Як би часом не було мені трудно, як турки й татарва не обступали на торгу мене, не розлучуся з тобою ні за яку ціну»)
- Як же хлопчик сприймає довкілля (хмари, небо, птахи)? (Чого тільки не бачив я на самому лише небі! Хмарний світ був переповнений велетнями і пророками. Велетні і пророки невпинно змагались у битвах, і дитяча душа моя не приймала їх, впадаючи в смуток…; …Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні — весело змагаються в небі, попід хмарами лине перелітне птаство — качки, чайки, журавлі. Летять чорногузи, як чоловіки у сні…)
- За що ж так хлопець полюбив Десну? Чому вона для нього є зачарованою?
4. План твору О. Довженка «Зачарована Десна»
- Хата, город, погрібник.
- Дід Семен любить сонце.
- Розповіді діда Семена.
- Кашель діда.
- Сашко на городі у моркві. Шкода.
- Прабаба Марусина. Її вічні прокльони.
- Опис хати. Картина божого суду.
- Сприймання картини хлопцем.
- «Покаяння» хлопця.
- Сашко у дідовій шапці ісповідує свої «гріхи».
- Спогади письменника про свого батька, матір, їх сварки, бійки.
- Смерть старших братів: Лавріна, Сергія, Василя, Івана.
- Портрет батька.
- Смерть прабаби Марусини. Радість Сашка.
- Старці.
- Ставлення батька до старців.
- Весна. Повінь. Село. Загребелля плаває у воді.
- Паска. «Парахвія» освячує паски.
- Спогади про своє село, що згоріло у війну.
- Косовиця. Сашко на Десні.
- Бійки на косовищі.
- «Ворона фамільна» передбачає погоду.
- Качка з каченятами.
- Лев на березі Десни.
- Коні Мурай і Тягнибіда.
- До школи. Учитель Леонтій Созонович Опанасенко.
- Ставлення письменника до свого минулого, вдячність цьому минулому.
- Гімн «незайманій дівиці Десні».
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Опрацювання тестових завдань
1. Починаючи твір, О. Довженко захоплюється:
а) красою річки Десни;
б) конем, що випасався неподалік від лісу;
в) добробутом власної городини.
2. Кому з героїв твору належать слова: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проїзростало»?
3. Діти боялися лазити у кущах бузини і ще якихось невідомих рослин, бо:
а) вважали їх отруйними;
б) там водилися гадюки;
в) у них можна було заблукати.
а) на гетьмана;
б) Бога;
в) Тараса Бульбу.
6. Мати Сашкова не любила діда Семена, бо:
а) вважала його за чорнокнижника;
б) у нього був складний характер;
в) любив багато випивати.
7. Про кого автор зазначає, що він був «добрий дух лугу і риби»?
а) Про батька Сашка;
б) діда Семена;
в) Сашка.
8. Який художній засіб використано О. Довженком у рядку: «…брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник»?
а) Метафору;
б) епітет;
в) порівняння.
а) молитися Богу;
б) співати народні пісні;
в) лежати на погребі під сонцем.
10. Старі люди по дідовому кашлю:
а) дізнавалися про його місце знаходження;
б) про врожай цього літа;
в) вгадували погоду.
11. Яку шкоду вчинив Сашко, перебуваючи на городі?
а) Витоптав огірки;
б) повиривав моркву;
в) поламав весь соняшник.
12. Баба Марусина, мати діда Семена, любила:
а) вишивати хрестиком;
б) розповідати внукові казки;
в) проклинати все і вся.
13. Батьківська хата майбутнього письменника була схожою:
а) на стареньку білу печерицю;
б) невеличкий хлівець;
в) рибацьку халупу.
14. Якої картини не було в Сашковій хаті?
а) Почаївська лавра;
б) Андріївська церква;
в) вигляд Новоафонського монастиря.
15. Який представник нечистої сили згадується у творі?
а) Русалка;
б) домовик;
в) потерчата.
16. Пісня, яку баба творила про Сашка, нагадувала:
а) колядку;
б) щедрівку;
в) коломийку.
17. Крамаря Масія не любили через те, що він:
а) був не завжди привітним;
б) обдурював усіх, хто тільки до нього не заходив;
в) пропонував неякісний товар.
18. Намагаючись позбавитися від власного гріха, Сашко вирішив:
а) ходити і з кожним вітатися, знімаючи капелюха;
б) допомагати батькові збирати скошену траву;
в) доглядати худобу.
19. Що, на думку Сашка, вважалося неприємним?
а) Дивитись на великий вогонь;
б) обнімати лоша;
в) бродити по теплих калюжах після грому і дощу.
20. Найбільше малий Сашко полюбляв:
а) пташиний щебет;
б) музику клепання батьком коси;
в) плескіт весняної води.
21. Брати Сашка дуже рано померли:
а) від чуми;
б) отруєння грибами;
в) пошесті.
22. Батька за його красу Сашко порівнював:
а) з античною статуєю;
б) божим храмом;
в) квітучим весняним садом.
23. Як батько називав своїх діточок?
а) Соловейками;
б) соколиками;
в) сизокрилими орлами.
24. За характером мати Сашка була:
а) спокійною;
б) гонористою;
в) врівноваженою.
25. Хто з героїв «мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співать не вмів»?
а) Старець Богдан Холод;
б) дід Захарко;
в) батько Сашка.
26. У минулому батько Сашка був:
а) козаком;
б) січовим стрільцем;
в) бурлакою.
27. О. Довженко зазначає у творі, що «жили ми в повній гармонії з…»:
а) усіма сусідами;
б) з силами природи;
в) усім селом.
28. У чому виявився «дошкільний героїзм» Сашка, за який, напевно, послали б до Артеку?
а) Допоміг людям похилого віку;
б) рятував людей, худобу під час повені;
в) брав участь у ліквідації пожежі.
29. Яке церковне свято згадується у творі?
а) Пасха;
б) Різдво;
в) Вербна неділя.
30. З яких прикмет Ярема Бобир заздалегідь дізнався про наближення повені?
а) Взимку миші втекли з клуні й кошари;
б) зграя ворон тривалий час літала над хатою;
в) увечері скиглив собака.
31. У чому призначення митця, на думку письменника?
а) Розважати і висміювати людей;
б) відображувати життя як найвеличніше благо;
в) допомагати ближньому.
32. Мати не пускала Сашка на косовицю з батьком, бо вважала, що він:
а) потрапить до рук розбійників;
б) утопиться в Десні;
в) заблукає в лісі.
33. Дід і прадід Сашка не любили заліза, бо воно, на їх думку:
а) приносить нещастя;
б) притягує грім;
в) не лікує людей.
34. Чому виникла сварка між батьком, дядьком і дідом Сашка на косовиці?
а) Не могли поділити скошену траву;
б) не порозумілися у політичних поглядах;
в) кожний намагався довести власну силу.
35. Яка пташина віщувала про зміни погоди?
а) Жайворонок;
б) ворона;
в) голуб.
36. Найбільша обдарованість дядька Самійла виявилася під час:
а) полювання на рибу;
б) обробки землі;
в) сінокосу.
37. Який художній засіб використано автором у вислові з твору: «Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється»?
а) Епітет;
б) метафору;
в) порівняння.
38. Яка надзвичайна тварина з’явилася на березі Десни за уявою хлопця?
39. Звідкіля з’явилася ця тварина?
а) Втекла з клітки, коли та поламалася;
б) спеціально випустили біля Десни, щоб вона розмножувалася;
в) залишили працівники цирку, бо вона була хворою.
40. Чим закінчилася прогулянка дикої тварини вздовж річки Десни?
а) Її вбили;
б) посадили знову у клітку;
в) спіймали і продали циркачам.
41. Коні в господарстві Сашкового батька були різні, бо батько:
а) міняв їх на ярмарку;
б) потайки крав у циган;
в) отримував того чи іншого коня за виконану роботу.
42. Через що були худі коні в господарстві батька Сашка?
а) Він дуже бив їх;
б) був поганий корм;
в) не робилися відповідні щеплення.
43. Про що відбулася розмова коней, яку підслухав Сашко вночі?
а) Негативне ставлення господаря до них;
б) хвалькуватість про красу кожного;
в) чарівність Десни.
44. Сашко ніколи не бив коней, бо:
а) боявся, що ті вдарять його копитом;
б) вважав, що це принесе нещастя;
в) співчував їх нелегкій долі.
45. Який обряд зимового циклу згадується у творі?
а) Колядування;
б) посівання;
в) щедрування.
46. Що уявляв собі Сашко під час співу дівчат?
а) Красу зачарованої Десни;
б) як він буде продавати коня у яблуках;
в) ворону, яка приносить щасливі новини.
47. Які риси характеру притаманні вчителю Леонтію Созоновичу Опана-сенку?
а) Добрий і чуйний;
б) тихий і врівноважений;
в) нервовий і сердитий.
48. Сашко порівнював Л. С. Опанасенка:
а) з генералом;
б) мудрим вороном;
в) паном.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,25 бала.
2. Робота на картках
1. У чому, на ваш погляд, вбачає щастя О. Довженко (за твором «Зачарована Десна»? Надаючи відповідь, посилайтеся на зміст кіноповісті.
2. Доведіть, що батько Сашка займав особливе місце в душі хлопця. Власну думку обґрунтуйте.
3. Закінчуючи твір, О. Довженко називає Десну:
а) святою і чистою;
б) глибокою і повноводною;
в) сріблястою і чарівною.
1. Обґрунтуйте думку про те, що «Зачарована Десна» — це сповідь автора, хвилююча розповідь про власне дитинство і водночас про народ, про Україну, про невмирущість людського оптимізму.
2. Прокоментуйте, що мав на увазі О. Довженко, говорячи про свого діда так: «Він був наш добрий дух лугу і риби».
3. «Найбільше, чого відпустила батькам доля… :
а) «радості і добробуту»;
б) «нещасного життя»;
в) «тяжкої праці».
1. Чим пояснити, що твір О. Довженка «Зачарована Десна» — книга життя. Власні міркування обґрунтуйте.
2. Чому О. Довженко характеризує прокльони прабаби Марусини як «творчість її палкої, темної, престарілої душі»?
3. На яке питання вчителя не зміг відповісти Сашко?
а) «Скільки тобі років?»;
б) «Чи знаєш ти таблицю множення?»;
в) «А как зовут твоего отца?»
1. Висловіть власну думку, чому герої твору О. Довженка «Зачарована Десна» — уособлення моральної краси і духовної величі трудової людини.
2. Що намагався передати О. Довженко у творі епізодом розмови двох коней? Як це сприйняв малий хлопець?
3. Яку оцінку вчитель дав Сашкові, трохи поспілкувавшись із ним?
а) «Добре обізнаний хлопець»;
б) «Ні, йому слід навчитися читати»;
в) «Не развитой».
1. Дослідіть, як у творі «Зачарована Десна» О. Довженка прослідковується вплив природи на світогляд малого Сашка, його поведінку, риси характеру.
2. Вмотивуйте, що «Зачарована Десна» — це гімн людині, яка своїми мозолястими руками вирощує хліб і творить добро.
3. Про чиї руки О. Довженко у кіноповісті висловлюється так: «…такі ніжні, що, напевно, нікому і ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові»?
а) Прадіда Тараса;
б) діда Захарки;
в) прабабусі Марусини.
1. Дайте оцінку гріху, який учинив Сашко? Чи зміг він його спокутувати? Власну думку обґрунтуйте.
2. Прокоментуйте розмову Сашка з учителем. Чи згодні ви з думкою вчителя стосовно його оцінки, даної хлопцю?
3. Яку картину купила мати за курку на ярмарку?
а) Страшного божого суду;
б) викуп жінки з кріпацтва;
в) Київська Лавра.
VI. Підсумок уроку
Чого вчить нас цей твір? (Любити працю, природу, поважати батьків, шанувати старість; учить нас добру, правді, людяності, патріотизму.)
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII. Домашнє завдання
Знати ідейно-художній зміст твору Л. Костенко «Кольорові миші», дібрати інформацію про творчість поетеси.
источник