Меню Рубрики

Зачарована десна диктант з мови

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Кіноповість «Зачарована Десна»

Край, де народився Олександр Довженко

Місто, у якому письменник здобув учительську професію .

Ім’я діда головного героя твору «Зачарована Десна».

Як звався кінь, який часто застрягав у багні?

Який собака був другом героя твору?

Місто, у якому О.Довженко розпочав свою кіно творчість.

Прізвище вчителя, який не прийняв хлопця до школи.

Прізвище сільського господаря, який був готовий до повені.

Овоч, яким ласував малий Сашко просто на городі.

Ім’я одного з батьків головного героя, який рано помер.

Персонаж «Зачарованої Десни», у якого «… голова була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку…».

Кіностудія, яка має ім’я Олександра Довженка.

Ім’я священика, який святив паску, об’їжджаючи село на човні.

Ім’я святого, на образ якого був схожий дід.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Адреса для листування: 04080, м.Київ, вул., Кирилівська, будинок 82, офіс 256

Всеосвіта є офіційно зареєстрованим ЗМІ (свідоцтво про реєстрацію ЗМІ
№КВ 23246-13086Р від 19.04.2018р., що видано Міністерством юстиції України)

Правовласник товарного знака ВСЕОСВІТА: ТОВ «Всеосвіта» (Свідоцтво № 248720) Видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Від 10 жовтня 2018 року.

Всі матеріали, розміщені на сайті, створені авторами або розміщені користувачами, публікуються виключно з метою ознайомлення. Авторські права на матеріали належать їх законним авторам. Часткове або повне копіювання матеріалів без письмового дозволу адміністрації сайту заборонено!

источник

Дедалі частіше автор згадує своє дитинство, мрії, перші дитячі захоплення…

Дуже гарно і весело на городі, на ньому є всі овочі та фрукти, які тільки можна уявити. Все це саджає невгамовна мати. Ми, немов серед лісу, блукали в густому тютюні.

Мій дід був схожий на Бога (порівнює з образом святого Миколая), а батько на Феодосія. Дід вмів писати і читав псалтир, але мати, що він чорнокнижник. Ми не вірили, обороняли його від нападків матері. Дід завжди говорив «А от колись було…». Під його історії ми засипали на сіні під дубами біля зачарованої Десни.

Дід дуже любив сонце і ще дужче любив кашляти. Той кашель не міг ніхто передражнити. Одного разу, тікаючи від цього кашлю, я стрибнув у тютюн. Попрямував до огірків, наївся пуп’янків, потім з собакою Піратом полізли до моркви. Тут мене побачила бабка і почала дуже сильно лаятись. Так, як дід любив сонце, то вона так любила прокльони.

Наша хата була дуже мальовнича, мовби просто із землі виросла. В ній висіли гарні картини та образи. Найбільше ми боялись картини жахливого божого суду. Дивлячись на неї, я уявляв, що кожний з нашої родини буде робити за свої гріхи. Батько пив, бабка лаялась, дід був чорнокнижником, брат Оврам таскав з комори сало в піст… От і я вже не святий, бо тягав моркву. Надивившись на картину і не знайшовши себе, я побіг за дім і ліг у човен. Там я вирішив робити тільки добрі справи. Я задумав здоровкатись зі всім чемними людьми, але одразу передумав, коли мене вилаяв дід Захарко щоб я його не дратував.

  • Зачарована Десна (повний текст) ▲ читається майже за 2 години
  • Зачарована Десна (переказ) ▲ читається за 13 хвилин
  • Зачарована Десна (скорочено) ▲ читається за 32 хвилини
  • Зачарована Десна (дуже стисло) ▲ читається за одну хвилину
  • Ще 1 твір скорочено →
  • «Зачарована Десна» (шкільні твори)
  • Як досягається сповідально-поетична стильова тональність кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»?
  • Біографія Олександра Довженка

Злякавшись, я побіг, заліз у човен, ліг і почав думати, що мені подобається, а що ні, що є приємного і неприємного. Більш за все мені подобалась музика — музика природи. Я заснув, і щось дуже приємне мені снилося біля Десни.

Було у мене в дитинстві чотири няньки. То були мої брати. Вони померли разом від пошесті. Батькове горе було глибшим за темну ніч. Він прогнав попа і сказав, що ховатиме дітей сам. Батько був дуже гарним, виглядав як лицарі або апостоли на картинах. «Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку». І все, що він робив, добре у нього виходило. Єдине негарне — це його одяг.

А одного разу з ранку було щось не те, щось дивне. Мати плаче, щоб не ображався дід — то вмерла баба. Нікому більше не буде та баба докоряти, нікого не буде кляти, і яка мені з того була радість. І всі тварини, вся природа радіє, коли помирають прабаби, тим більше зимою в старих хатах.

Того ж дня до нас заїхали сліпці-жебраки. Мати їх боялася, але все одно щедро наділяла. Керував сліпцями керував ватаг Богдан Холод. Він не просто прохав – він вимагав данину. Співають сліпці страшно, про пекельні муки.

Ми дружили з природою і жили з нею в гармонії. Але іноді Десна розливалася і заливала цілі села. І можна складати книжки, як ми з батьком і дідом рятували людей і тварин. Одного разу перед паскою вода прибувала дуже швидко, дзвеніли дзвони всі були на ногах. Тоді поліцейський наказав батькові рятувати людей у сусідньому селі. Гріх, але на Великдень ми пропустили службу та поплили човном рятувати людей. Село було зовсім іншим, всі доми затоплені мало не до стріх і з села замість «Христос воскрес» тільки і було чутно «Рятуйте!». Тільки дід Ярема сидів на даху спокійний, бо завчасно переніс все на стріху разом з тваринами. І от поплили духовні особи між домами і почали кропити паски та крашанки. Люди все гнівались на попів, що допустили такого лиха на Великдень. Пливе батько і збирає в свій човен тварин з дахів. Також він витяг отця Кирила за золотий ланцюг до свого ковчегу з коровами та овечками. Загалом — цікаво мені було.

А через пів століття щезло село, але не через воду, а через вогонь війни. І згоріла церква разом з людьми у вогні фашистського суду. «Горів і я тоді в тім вогні, загибав усіма смертями людськими, звірячими, рослинними: палав, як дерево чи церква, гойдавсь на шибеницях, розлітався прахом і димом од вибухів катастрофічних». Я зрозумів, що як митець, я повинен показувати іншим, що життя гарне, що воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх благ.

Якось ми вирушали на косовицю. Того року вона розпочалася пізно. Мама дуже не хотіла мене відпускати з дому, бо мене комарі з’їдять, утоплюсь в Десні, впаду у прірву, вкусить гадюка, заріжусь косою і багато чого іншого. До Десни п’ять верст складної дороги, я лежу у возі і непомітно для себе засинаю. Прокинувся — коси вже дзвенять, пахне в’ялою травою, на річці краса. А в кінці косовиці косарі завжди похмурі, бо треба ділити копиці сіна. І починають усі батьки битись, і ми з дітьми теж. Не воювали тільки коні. Батьки й діди рубають один одного сокирами, ллється кров казанами… Але підвечір побоїща закінчувались, і завжди щасливо, всі цілі. Дід починає розповідати, що раніше все було краще. Була ворона, яка завідувала погодою. Самійло — кращий косар, орудував косою немов маляр пензлем.

Мисливець Тихон кульгавив, тому всі качки впізнавали його здалеку і ховались. Була у мисливця дуже стара рушниця, до якої курок він завжди забував, коли збирався на полювання.

Диких тварин водилось мало, навіть вовків майже не було. Але якось ми з батьком пливли річкою, я загадав «Явися на березі лев» — і ми побачили лева, дуже страшно рикнув він, стрибнув, і все. Наступного дня казали, що то він вибіг з поламаної клітки мандрівного звіринця під час аварії поїзда, його зловили через тридцять верст.

Був у нас собака Пірат, старий та поважний. То був пес-трудяка, завжди за власною ініціативою допомагав нам у городі. Був ще цуценя, також Пірат, дуже любив гру. Коні — старий і невеселий Мурай і розумний та добрий Тягнибіда. Чув я, як ті коні вночі між собою розмовляють, не розуміють, чому на них батько так кричить, навіщо б’є. Я йшов вночі до них, а мене знову переносили до хати. Ніколи я не продам своїх коней.

Повів мене батько до школи. На запитання вчителя «Как зовут твоего отца?» я тільки і відповів «батько». Вчитель вирішив що я «не развитой» і ми пішли зі школи.

Було багато чого в житті моїх батьків — плачу, жалю, і тяжкої роботи. Це тому що вони не знали як, не могли змінити своє життя.

«Тільки було це так давно, що майже все вже розтануло в далекім мареві часу, як сон, і потонуло. Одна лишень Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві. Свята чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій», — писав Олександр Довженко. Нема тепер таких річок, як колись була Десна». Уже і таємниць немає, і ясно скрізь.

источник

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

1) фольклор; 2) купальські пісні; 3) речитатив; 4) думи; 5) історична пісня; 6) Маруся Чурай; 7) „Ой Морозе, Морозенку”; 8) гіпербола; 9) постійні епітети; 10) балада; 11) чумацька пісня (суспільно-побутова); 12) індивідуальний стиль; 13) Б. Хмельницький; 14) „Ой Морозе, Морозенку. ” ; 15) тридцять; 16) Великдень; 17) сімсот; 18) Чорне море; 19) Каньовський; 20) Маруся; 21) татари; 22) битва під Жовтими Водами; 23) „Віють вітри. ”; 24) колядки.

Читайте также:  Как правильно лечит десна

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1) літопис; 2) Нестор Літописець; 3) 1113; 4) апостол Андрій Первозваний; 5) древляни; 6) Кий; 7) чотири князі; 8) 1185; 9) Новгород-Сіверське; 10) Боян; 11) половці; 12) Ігор, 13) Ярославна; 14) Київ; 15) Святослав; 16) Святослав; 17) затемнення сонця; 18) перемогти;19) сила; 20) споріднена (або „сродна”) праця; 21) Богдан Хмельницький; 22) людина з чистим сумлінням („той, в кого совість, як чистий кришталь”); 23) Епікур; 24) „Всякому місту — звичай і права”.

ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII — на початку XX століття

Іван Котляревський

1) „Енеїда”; 2) бурлескно-травестійна поема; 3) Венера; 4) Анхіз;5) Юнона; 6) Лавіній; 7) Нептун; 8) Зове; 9) Евріал; 10) Сивілла; 11) Сивілла; 12) Венера; 13) Еней; 14) Низ та Евріал; 15) Меркурій; 16) драма; 17) малоросійська опера; 18) возний; 19) „Віють вітри, віють буйні. ”; 20) возний; 21) виборний; 22) возний; 23) протягом одного дня; 24) Петро.

Григорій Квітка-Основ’яненко

1) епос; 2) сентименталізм; 3) на весіллі; 4) забрати чоботи в шевця; 5) Наум Дрот; 6) через застуду (від бурі в лісі); 7) смерть головної героїні; 8) рекрутство (солдатчина); 9) щедрість („положив па викуп шапки. цілісінький гривеник!”), 10) на кладовищі; 11) експозиція; 12) прозовий;13) від собаки; 14) читати й співати; 15) п’ятсот рублів; 16) сватання; 17) монастир; 18) третя.

Тарас Шевченко

1) 10; 2) Якову де Бальмену; 3) „І мертвим, і живим, і ненарожденним. ”; 4) „Кавказ”; 5) „В казематі”; 6) В. Жуковському; 7) послання; 8) „Сон (У всякого своя доля. )”; 9) „Катерина”; 10) „Гайдамаки”; 11) Катерина II; 12) „До Основ’яненка”; 13) „Сон (У всякого своя доля. )”; 14) іронія; 15) „І мертвим, і живим, і ненарождениим. ”; 16) „Катерина”; 17) „До Основ’яненка”; 18) „Сон (У всякого своя доля. )”; 19) „Гайдамаки”; 20) „Кавказ”; 21) Оксана; 22) Іван Гонга; 23) „Заповіт”; 24) „І мертвим, і живим, і ненарождениим. ”.

Пантелеймон Куліш

1) Божий чоловік; 2) Шрам; 3) Божий чоловік; 4) Черевань; 5) Яким Сомко; 6) за зневагу козацького звичая не зв’язуватися з бабами; 7) епілог; 8) чернь, тобто прості люди; 9) Кирило Тур; 10) Руїна; 11) Київ; 12) Яким Сомко; 13) хутір Хмарище; 14) історичний роман; 15) Кирило Тур; 16) Петро Шраменко; 17) Гагін; 18) Хроніка 1663 р.; 19) Черевань; 20) три; 21) Іванець (Брюховецький); 22) Божий чоловік; 23) Іванець, Васюта Ніженський; 24) перстень.

Марко Вовчок

1) Марія Вілінська; 2) 5 частин; 3) Тетяна; 4) буря (стихійне лихо); 5) Семен; 6) кульмінація; 7) Максим Тримач; 8) Максим Гримач; 9) Дніпро; 10) пейзаж; 11) порівняння (або/і епітет); 12) епос.

Іван Нечуй-Левицький

1) Левицький; 2) реалізм; 3) І. Франко; 4) епос; 5) через грушу; 6) Мелашка; 7) баба Палажка; 8) Мелашка в Києві; 9) Мотря; 10) Лаврін; 11) Маруся Кайдашиха; 12) Мелашка; 13) Омелько Кайдаш; 14) Маруся Кайдашиха; 15) Карпо; 16) Карпо; 17) Карпо; 18) баба Палажка; 19) Семи гори; 20) у проскурниці; 21) Карпо; 22) у пореформений період; 23) Мотря; 24) баба Палажка.

Панас Мирний

1) Рудченко; 2) Іван Білих; 3) „Подоріжжя од Полтави до Гадячого”; 4) Василь Гнидка; 5) епос; 6) „Пропаща сила”; 7) Грицько Чупруненко; 8) Христя: 9) Чижик; 10) Грицько і Христя; 11) Максим Ґудзь; 12) Явдоха; 13) Пацюк; 14) Оришка; 15) Максим Ґудзь; 16) Грицько Чупруненко; 17) реалізм; 18) Галя; 19) розв’язка; 20) Чіпка; 21) Вареник; 22) Максим Ґудзь; 23) до скасування кріпосного права; 24) Порох.

Іван Карпенко-Карий

1) Тобілевич; 2) Театр корифеїв; 3) драма; 4) трагікомедія; 5) син Степан; 6) Мартин Боруля; 7) Марися; 8) Трандалєв; 9) Красовський; 10)Гервасій; 11) Микола; 12) Націєвський; 13) Омелько; 14) Красовський; 15) Палажка; 16) Націєвський; 17) Степан; 18) спалив їх; 19) Сидоровичка; 20) Гервасій Гуляницький; 21) Трандалєв; 22) Красовський; 23) коні, чоботи й кобеняк; 24) Марися.

Іван Франко

1) М. Коцюбинський; 2) „Зів’яле листя”; 3) інтимна; 4) риторичне питання; 5) „З вершин і низин”; 6) воля; 7) громадянська; 8) 20; 9) Азазель; 10) Авіроп; 11) терен; 12) Єгошуа; 13) Мойсей; 14) 40; 15) Датан; 16) Єгова; 17) Єгошуа; 18) „Народе мій, замучений, розбитий. ”; 19) український; 20) міста; 21) Авіроп; 22) Єгова; 23) єгипетський; 24) Мікеланджело Буонарроті.

Михайло Коцюбинський

1) сонцепоклонник; 2) арідник; 3) 19; 4) Гутенюк; 5) цукерок; 6) щезник; 7) Черемош; 8) Палагна; 9) мольфар Юра; 10) на полонині; 11) чугайстир; 12) Ромео і Джульєтта; 13) трембіти; 14) С. Параджанов; 15) імпресіонізм; 16) Кононівським полям; 17) Пава; 18) сочиста слива; 19) кульмінація; 20) поїзд (або залізниця); 21) говори; 22) дійові особи; 23) від першої особи; 24) перерва.

Ольга Кобилянська

1) гірська орлиця; 2) Каїн і Авель; 3) Сава; 4) Рахіра; 5) Сава; 6) Рахіра; 7) Михайлик, син Анни; 8) батьку Юліанові Я. Кобилянському; 9) намети; 10) Рахіра; 11) біля труни Михайла; 12) Анна; 13) у лісі; 14) куля; 15) Докія; 16) день святого Михайла; 17) собака Сойка; 18) Сава; 19) ворожка; 20) Івоніка й Марія; 21) Анна; 22) Марія; 23) символізм; 24) епос.

Леся Українка

1) Косач; 2) І. Франко; 3) весна; 4) Перелесник; 5) сестра (матір Дуката); 6) Лукаш; 7) Мавка; 8) Килина; 9) Полісся (Волинь); 10) Лісовик; 11) Злидні; 12) Лісовик; 13) верба; 14) „Той, що греблі рве”; 15) Потерчата; 16) гра Лукаша на сопілці; 17) корова; 18) загублена Доля (постать); 19) Лісовик; 20) вовкулака; 21) Марище; 22) Перелесник; 23) Килина; 24) сопілка.

Василь Стефаник

1) Покутська трійця; 2) 10; 3) горб („щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле”); 4) Переломаний; 5) Іван Дідух; 6) свої ім’я та ім’я своєї дружини; 7) Яків; 8) кульмінація; 9) у війську (на службі); 10) камінний хрест; 11) Канада; 12) жила; 13) Михайло; 14) 7; 15) третя; 16) сини; 17) епос; 18) експресіонізм.

Володимир Винниченко

1) весна; 2) в’язень Шахерезада; 3) повітка; 4) троє; 5) свитка; 6) коняка; 7) кульки (або/і метелики); 8) контрабандист Семен Пустун; 9) життя; 10) кузьки (або/і метелики); 11) Третя; 12) імпресіонізм;

ПОЕЗІЯ першої половини XX століття

1) „Блакитна Панна”; 2) філософська; 3) романс; 4) символізм; 5) „київська школа неокласиків” („п’ятірне гроно”); 6) „Блакитна Панна”; 7) „Любіть Україну!”; 8) „Блакитна Панна”; 9) „Блакитна Панна”; 10) „Різдво”; 11) Кандиба; 12) „Різдво”; 13) „Любіть Україну!”; 14) солов’ї; 15) „Арфами, арфами,.”; 16) колос; 17) „Чари ночі”; 18) „Любіть Україну!”; 19) „О слово рідне! Орле скутий. ”; 20) „Чари ночі”; 21) П. Тичина; 22) П. Тичина; 23) „Сонячні кларнети”; 24) Б.-І. Антонич.

ЛІТЕРАТУРА початку — середини XX століття Микола Хвильовий

1) Фітільов; 2) ВАПЛІТЕ; 3) дегенерат; 4) доктор Гагабат; 5) Аидрюша; 6) дегенерат; 7) Марія; 8) „Цвітові яблуні”; 9) палац розстріляного шляхтича (князівської родини); 10) дегенерат; 11) дегенерат; 12) Я; 13) м’ята; 14) перша; 15) Андрюша; 16) черниці; 17) імпресіонізм; 18) Європу.

Юрій Яновський

1) „Вершники”; 2) Одеса; 3) „. згоду”; 4) стоїть; 5) бінокль; 6) Сашко; 7) Іван; 8) Панас; 9) Панас; 10) 1919 р.; 11) Андрій; 12) Іван; 13) „Ластівка”; 14) Панас; 15) велетень-рибалка; 16) хустки (або „серги”, шовк, коньяк); 17) вітер; 18) трамонтан; 19) Половчиха; 20) Іван; 21) зріст; 22) Сашко; 23) один; 24) діти.

Валер’ян Підмогильний

1) пароплав; 2) Борис; 3) про бритву; 4) 25; 5) українська мова; 6) Поділ; 7) Стефан; 8) А. Франс (епіграф); 9) Рита; 10) мусінька (Тамара Василівна); 11) Надійна; 12) Рита; 13) квіти; 14) шостий; 15) соска; 16) Максим; 17) Світозаров; 18) Зоська; 19) 2; 20) корови; 21) Надійна; 22) про людей; 23) Харків; 24) міський.

Остап Вишня

1) Павло Губенко; 2) 17; 3) падіння з коня; 4) лінійка; 5) бариня; 6) поштово-телеграфний чиновник; 7) Т. Шевченко; 8) військово-фельдшерська школа; 9) „Катехізис” Філарета; 10) не так боляче вони б’ються (або їх рвати легше); 11) Павло Грунський; 12) тавтологія; 13) гумореска і фейлетон; 14) „Мисливські усмішки”; 15) паркет; 16) ках; 17) дзвіниця (з хрестом); 18. мисливець (або рибалка; або професор; або автор книжок про рибальство,полювання, мисливських собак); 19) про пана; 20) Джой; 21) „торохтить дужо; 22) сом; 23) уночі; 24) не любить холодних звірів.

Микола Куліш

1) „Березіль”; 2) Рина й Уля; 3) тьотя Мотя; 4) Квач; 5) тьотя Мотя; 6) Баронова-Козино; 7) прізвище й ім’я адресата; 8) Уля; 9) зміна вивіски па вокзалі; 10) м’яч; 11) дядько Тарас; 12) Курськ; 13) з газети (або від комсомольців); 14) Мина; 15) Донвугілля; 16) Тертика; 17) дядько Тарас; 18) тьотя Мотя; 19) антропологія; 20) тьотя Мотя; 21) „Дні Турбіних”; 22) комсомольці; 23) Київ; 24) 20-і роки XX ст.

Олександр Довженко

1) Чарлі Чаплій; 2) Тополівка; 3) 55-річчя Тетяни Запорожець; 4) Христя Хуторна; 5) Василь Кравчина; 6) Трохим; 7) капітан італійського карного загону Антоніо Пальма; 8) Людвіг фон Крауз; 9) 25; 10) Й. Сталін; 11) біля колючого дроту концтабору; 12) „Ой, піду я до роду гуляти”; 13) лев; 14) повиривав молоду моркву; 15) страшний Божий суд; 16) прабаба Марусина; 17) клепання коси; 18) дід Семен; 19) Псалтир; 20) ворона; 21) дядько Самійло; 22) чумакування; 23) батько Петро; 24) собака Пірат.

ПОЕЗІЯ другої половини XX століття

1) Є. Маланюк; 2) „празька школа поетів”; 3) колискова; 4) „Як добре те, що смерті не боюсь я. ”; 5) сонце; 6) „О земле втрачена, явися. ”; 7) „Балада про соняшник”; 8) народ; 9) ліро-епос; 10) „Пісня про рушник”; Н) „Стилет чи стилос. ”; 12) мати; 13) Є. Маланюк; 14) мавки; 15) „. дібров”; 16) „Стилет чи стилос. ”; 17) шістдесятники; 18) „О земле втрачена, явися. ”: 19) В . Симоненко; 20) І. Драч; 21) Є. Маланюк; 22) В. Стус; 23) верлібр (вільний вірш); 24) „Стилет чи стилос. ”.

Читайте также:  Треснул зуб но держится в десне

ЛІТЕРАТУРА другої половини XX — початку XXI століттю Олесь Гончар

1) новела; 2) 1945; 3) казки Шехерезади; 4) серн; 5) гауптвахта; 6) вино (сп’яніння); 7) про Лизавету (з кінофільму); 8) священик (душпастир); 9) мавка; 10) комбат Шадура; 11) мадярка; 12) комбат Шадура.

Григір Тютюнник

1) шістдесятники; 2) „Любові Всевишній присвячується”; 3) перша; 4) дядько Левко; 5) золоте; 6) зворотна адреса; 7) дядько Левко; 8) Ромни; 9) баритон; 10) Карпо Ярковий; 11) Карпо Ярковий; 12) сосна; 13) сліпенький бандуристочка; 14) любовний трикутник (три долі); 15) розвантажив три вагони цегли; 16) Сибір неісходима; 17) карбованець; 18) сосна.

Ліна Костенко

1) шістдесятники; 2) Полтава; 3) XVII; 4) Галя Вишняківна; 5) старий запорожець (або дід Галерник); 6) „Ой не ходи, Грицю…”; 7) Іван Іскра; 8) Вишняк; 9) „Сповідь”; 10) Гриць Бобренко; 11) мандрівний дяк-філософ; 12) мандрівний дяк-філософ; 13) на прошу; 14) Вишняк; 15) Северин Наливайко; 16) Бобренчиха; 17) Іван Іскра; 18) Гордій Чурай; 19) Іван Іскра; 20) 9; 21) Ярема Вишневенький; 22) філософська; 23) остання в світі казка; 24) душі.

Іван Багряний

1) Лозов’ягін; 2) авіатор; 3) 25; 4) 25; 5) гетьман Дем’ян Многогрішний; 6) гниючи; 7) Денис Сірко; 8) Сірчиха; 9) тайга; 10) І. Багряний; 11) сніг; 12) „Ф. Д.” (Фелікс Дзержинський); 13) дракон; 14) Григорій Многогрішний; 15) 60; 16) партійна еліта; 17) Заливай; 18) бурундучок; 19) чорний ведмідь; 20) Хабаровськ; 21) через записку в нашийнику Заливая; 22) Микола, загиблий син Дениса Сірка; 23) майор Медвин; 24) „Звіролови”.

Літературний диктант № 1

1) М. Чурай; 2) І. Котляревський; 3) Т. Шевченко; 4) Марко Вовчок; 5) І. Нечуй-Левицький; 6) Т. Шевченко; 7) І. Карпенко-Карий; 8) О. Кобилянська; 9) М. Коцюбинський; 10) В. Стефаник; 11) Леся Українка; 12) М. Вороний; 13) Ю. Яновський; 14) М. Куліш; 15) П. Тичина; 16) М. Рильський; 17) О. Довженко; 18) Б.-І. Антонич; 19) Остап Вишня; 20) Л. Костенко 21) В. Стус; 22) І. Багряний; 23) Є. Маланюк; 24) А. Малишко.

Літературний диктант № 2

1) Нестор Літописець; 2) М. Чурай; 3) І. Котляревський; 4) Г. Квітка- Основ’яненко; 5) Т Шевченко; 6) П. Куліш; 7) Г. Сковорода; 8) Т. Шевченко; 9) Панас Мирний; 10) І. Франко; 11) Леся Українка; 12) Т. Шевченко; ІЗ) 1. Франко; 14) М. Коцюбинський; 15) П. Тичина; 16) О. Олесь; 17) М. Хвильовий; 18) Ю. Яновський; 19) О. Довженко; 20) Л. Костенко; 21) Остап Вишня; 22) В. Стус; 23) І. Драч; 24) В. Сосюра.

Літературний диктант № 3

1) Квітка; 2) Левицький; 3) Рудченко; 4) Рудченко; 5) Тобілевич; 6) Косач; 7) Вілінська; 8) Кандиба; 9) Фітільов; 10) Губенко; 11) Лозов’ягін; 12) О. Кобиляиська; 13) Леся Українка; 14) М. Коцюбинський; 15) Є. Маланюк; 16) Г. Квітка-Основ’яненко; 17) В. Симоненко; 18) Остап Вишня; 29. Є. Маланюк; 20) І. Франко; 21) Т. Шевченко; 22) І. Нечуй-Левицький; 23) М. Чурай; 24) І. Драч.

Літературний диктант № 4

1) „Україна в огні”; 2) „Мина Мазайло”; 3) „Кайдашева сім’я”; 4) „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; 5) „Сон (У всякого своя доля. )”; 6) „Intermezzo”; 7) „Чорна рада”; 8) „Тигролови”; 9) „Лісова пісня”; 10) „Подвійне коло” („Вершники”); 11) „Мойсей”; 12) „Сом”.

Літературний диктант № 5

1) „Енеїда”; 2) „Гайдамаки”; 3) „Чорна рада”; 4) „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; 5) „Тіні забутих предків”; 6) „Земля”; 7) „Лісова пісня”; 8) „Камінний хрест”; 9) „Подвійне коло” („Вершники”); 10) „Місто”; 11) „Сом”; 12) „Мина Мазайло”; 13) „Україна в огні”; 14) „За мить щастя”; 15) „Три зозулі з поклоном”; 16) „Маруся Чурай”; 17) „Тигролови”; 18) „Маруся”.

Літературний диктант № 6

1) Василь; 2) Лукаш; 3) Ігор; 4) Мусій Половець; 5) Василь Кравчина; 6) Іван Палійчук; 7) Гриць Бобренко; 8) Петро; 9) Сава Федорчук; 10) Микола Гуляницький; 11) Семен; 12) Петро Шраменко; 13) Карпо Кайдашенко; 14) Сашко Діденко; 15) Михайло; 16) Григорій Многогрішний; 17) революціонер (оповідач); 18) Михайло Федорчук.

Літературний диктант № 7

1) „Тигролови”; 2) „Маруся Чурай”; 3) „Три зозулі з поклоном”; 4) „Тіні забутих предків”; 5) „Вершники”; 6) „Місто”; 7) „Маруся”; 8) „Чорна рада”; 9) „Україна в огні”; 10) „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; 11) „Тіні забутих предків”; 12) „Камінний хрест”; 13) „Маруся Чурай”; 14) „Земля”; 15) „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; 16) „Мартин Боруля”; 17) „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; 18) „Україна в огні”.

Літературний диктант № 8

1) „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; 2) „Слово про похід Ігорів”; 3) „Енеїда”; 4) „Наталка Полтавка”; 5) „Гайдамаки”; 6) „Чорна рада”; 7) „Кайдашева сім’я”; 8) „Мойсей”; 9) „Мартин Бору ля”; 10) „Лісова пісня”; 11) „Intermezzo”; 12) „Я (Романтика)”; 13) „Подвійне коло” („Вершники”); 14) „Три зозулі з поклоном”; 15) „Мина Мазайло”; 16) „Лісова пісня”; 17) „Земля”; 18) „Тіні забутих предків”; 19) „Місто”; 20) „Україна в огні”; 21) „Маруся Чурай”; 22) „Тигролови”: 23) „Україна в огні”; 24) „Тіні забутих предків”.

Літературний диктант № .9

1) літопис; 2) байка; 3) власне драма (українська опера); 4) послання; 5) роман; 6) оповідання; 7) повість; 8) поема; 9) гумореска; 10) ліричний вірш; іі) роман у віршах; 12) новела; 13) комедія; 14) кіноповість; 15) усмішка; 16) романс; 17) драма-феєрія; 18) роман у новелах.

Літературний диктант № 10

1) „Я (Романтика)”; 2) „Кавказ”; 3) „Intermezzo”; 4) „Катерина”; 5) „Земля”; 6) „Три зозулі з поклоном”; 7) „Місто”; 8) „Гайдамаки”; 9) „Маруся Чурай”; 10) „Тигролови”; 11) „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; 12) „Гайдамаки”.

Літературний диктант № 11

1) Василь („Маруся”); 2) Кирило Тур („Чорна рада”); 3) Карпо („Кайдашева сім’я”); 4) Яким Сомко („Чорна рада”); 5) Чіпка („Хіба ревуть воли, як ясла повні?”); 6) Михайло („Земля”); 7) Лаврін („Кайдашева сім’я”); 8) Іван Брюховецький („Чорна рада”); 9) Іван Палійчук („Тіні забутих предків”); 10) дегенерат („Я (Романтика)”); 11) Степан Радченко („Місто”); 12) дід Семен („Зачарована Десна”); 13) Сашко Діденко („За мить щастя”); 14) Петро Шраменко („Чорна рада”); 15) Максим Ґудзь („Хіба ревуть воли, як ясла повні?”); 16) чугайстир („Тіні забутих предків”); 17) батько Петро („Зачарована Десна”); 18) Божий чоловік („Чорна рада”); 19) Михайло („Три зозулі з поклоном”); 20) Гриць Бобренко („Маруся Чурай”); 21) майор Медвин („Тигролови”); 22) Низ та Евріал („Енеїда”); 23) Карпо Ярковий („Три зозулі з поклоном”); 24) Гриць Сірко („Тигролови”),

Літературний диктант № 12

1) Маруся („Маруся”); 2) Наталка („Наталка Полтавка”); 3) Явдоха („Хіба ревуть воли, як ясла повні?”); 4) Галя („Хіба ревуть воли, як ясла повні?”); 5) Маруся Кайдашиха („Кайдашева сім’я”); 6) Палата („Тіні забутих предків”); 7) Рахіра („Земля”); 8) Зоська („Місто”); 9) Олеся („Україна в огні”); 10) Лорі („За мить щастя”); 11) мусінька, або Тамара Василівна („Місто”); 12) прабаба Марусина („Зачарована Десна”); 13) Марфа Яркова („Три зозулі з поклоном”); 14) Галя Вишняківна („Маруся Чурай”); 15) Наталка Сірко („Тигролови”); 16) Сивілла („Енеїда”); 17) Рита („Місто”); 18) Лавінія („Еиеїда”).

Літературний диктант № 13

1) князь Ігор; 2) Евріал; 3) Наталка; 4) Маруся; 5) Кирило Тур; 6) Яким Сомко; 7) Мотря Довбишівна; 8) Мартин Боруля; 9) ліричний (головний) герой; 10) Маруся Кайдашиха; 11) Марися Боруля; 12) Івоніка Федорчук; 13) Мавка; 14) Іван Дідух; 15) Муся; 16) Я; 17) стара Половчиха; 18) дід Панько; 19) Мокій; 20) Василь Кравчина; 21) Михайло; 22) Сірчиха; 23) Мойсєй; 24) Іван Іскра.

1 3 метою уніфікації відповіді подано в називному відмінку.

источник

Автор-оповідач говорить, що все частіше його відвідують спогади. Можливо, через довгі роки розлуки з рідною землею, а може, що кожен колись має «усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел».

Пригадує, який гарний у них був город. Мати, бувало, говорила: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість». Влітку город так переповнювався рослинами, що вони не вміщалися в ньому і лізли за тин. За повіткою росли великі кущі смородини, в яких ховалися кури й, кажуть, гадюки, котрих ніхто ніколи не бачив.

На погребні любив спати дід, який малому Сашкові нагадував Бога або святого Миколая. Дід Семен був високий і худий, з білою бородою, знав письмо і в неділю урочисто читав Псалтир, хоч ні сам, ні слухачі нічого в ньому не розуміли, і це хвилювало, як дивна таємниця. Мати вважала діда чорнокнижником і таки спалила крадькома його книгу. «Дід любив гарну бесіду й добре слово», був добрим духом лугу й риби, котру міг ловити руками.

Одного разу Сашко поліз у тютюн, що якраз цвів, потім до огірків. Подражнив бджіл, але жодна не вкусила, хоч так хотів. Боляче, зате хтось дасть мідну копійку, щоб прикласти до болючого місця, потім на неї можна купити аж чотири цукерки. Набрів на моркву, став висмикувати, але вона була все мала й мала. Тоді посадив увесь рядок назад у землю й пішов по городу, пробуючи все підряд — і мед з квітів, і калачики, і зелені яблука. Шкоду побачила баба, дідова мати, почала лаяти й проклинати хлопця. Взагалі вона була маленька і прудка, од її очей ніщо не могло сховатися. їй можна було по три дні не давати їсти, але без прокльонів вона не могла прожити и дня. Сашкові захотілося в хату, котра була схожа на стареньку білу печерицю, вікна повростали в землю і не було замків. Мати жалілася на тісноту, а малим «простору й краси вистачало». На стіні під іконами висіло багато картин із зображенням монастирів. Та найбільш вражаючою була картина Страшного Божого Суду. Хлопець спочатку жахався картини, а потім звик, «як солдат звикає до грому гармат». Крім того, в їхній сім’ї, на його думку, «майже всі були грішні: дотатки невеликі, серця гарячі, роботи і всякого неустройства тьма-тьмуща, а тут ще фамільна приверженість до гострого слова, тому очі думали інколи про рай, все-таки більше сподівалися пекла внизу картини. Тут уже всі мали свої місця.

  • Зачарована Десна (повний текст) ▲ читається майже за 2 години
  • Зачарована Десна (стисло) ▲ читається за 5 хвилин
  • Зачарована Десна (скорочено) ▲ читається за 32 хвилини
  • Зачарована Десна (дуже стисло) ▲ читається за одну хвилину
  • Ще 1 твір скорочено →
  • «Зачарована Десна» (шкільні твори)
  • Як досягається сповідально-поетична стильова тональність кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»?
  • Біографія Олександра Довженка
Читайте также:  Что делать если зубной протез натирает десну

Батькові чорти наливали в рот гарячу смолу, щоб не пив горілки і не бив матері. Баба лизала гарячу сковороду за довгий язик і за те, що була велика чаклунка. Діда. тримав у руках сам диявол за те, що він чорнокнижник. » Старший брат Оврам теж потрапить у пекло за те, що драв голубів на горищі й крав у піст із комори сало.

Фактично з усієї родини найсвятішим був Сашко. І ось закінчилася його святість. Треба було не чіпати моркви, хай би росла. Малий хлопець став гірко плакати. Заліз у старий човен і почав думати, як поновити свою святість. Пташенята з гнізда не падали, щоб їх рятувати. Вирішив піти на вулицю шанувати старих людей. Взяв стару дідову шапку, щоб було що знімати для пошани, і вийшов за ворота. Там нікого не було, тільки крамар Масій, перед яким шапки скидати не хотілося, бо він обдурював людей. Сашко пішов до діда Захарка, чемно привітався з ним, але той не помітив малого. Хлопець пройшовся ще раз і ще, а дід все не помічав, а тоді так вилаяв, що про спасіння душі годі було й думати.

Сашко дременув додому, заліз у човен і вирішив заснути, адже уві сні ростуть. Лежить і думає, що він такий маленький, а вже стільки неприємних речей знає: «Як неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає. Неприємно, коли п’явка впивається в жижку, чи коли гавкають на тебе чужі пси, або гуска сичить коло ніг і червоним дзьобом скубе за штани. Неприємно дивитись на великий вогонь, а от на малий — приємно. І приємно обнімати лоша. . Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу, чи ловити щучок руками. Приємно їсти паску і крашанки. Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким. Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі. Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки. Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси».

Коли малий Сашко чогось плакав, його втішав прадід Тарас — розповідав про Десну, про трави, про таємничі озера. «А голос у нього був такий добрий, і погляд очей, і величезні, мов коріння, волохаті руки були такі ніжні, що, напевно, нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові. Знали труд і мир, щедроти й добро».

Скрізь, куди 6 не глянули очі хлопця, бачив він рух, неспокій, боротьбу. Усе викликало якісь порівняння, нагадувало давно десь бачене, уявлене й пережите. Доглядали змалечку Сашка аж чотири няньки — його брати Лаврін, Сергій, Василько й Іван. Співали всі, як соловейки, але в один день скосила їх якась хвороба. Ні з чим не можна було порівняти глибину батьківського горя.

Герой-оповідач пише: «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. . Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий.

Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням. «

Одного разу вночі у них у хаті сталися дві події — знайшлася сестричка й померла прабаба Марусина.

Герой-оповідач згадує: «Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя». Одного разу трапилася така повінь, що поліцейський Макар прийшов до батька й звелів їхати своїм єдиним на всю округу човном рятувати людей на Загребеллі. Це було якраз перед Великоднем, і батькові хотілося пошанувати святу паску, та все ж довелося їхати. «Вся загребельська парафія сиділа на стріхах з несвяченими пасками. Сходило сонце. Картина була незвичайна, неначе сон чи казка. Нічого не можна було впізнати. Все було інше, все краще, могутніше, веселіше. Весна красна!»

Батько — веселий і дужий, рятуючи людей і худобу, відчував себе героєм-мореплавцем. Між хатами плавав човник з отцем Кирилом, який святив паски. Батюшка не любив Сашкового батька за красу і непокірність, за прикрі його слова так розгнівався, що впав у воду, ледве його витягли. Незважаючи на лихо, реготало все село.

Загинуло з лиця землі це село через півстоліття. Його спалили фашисти за допомогу партизанам.

Косовиця того літа через повінь почалася пізно. Мати спочатку не пускала малого Сашка, боячись за нього. Потім таки погодилась, як зозуля, стояла коло хати, проводжаючи косарів. Так усе життя потім стояла й молилася за сина, щоб не взяли його ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий.

Сашко, лежачи на возі, їде у царство трав, річок і таємничих озер. Непомітно засинає, дивлячись на зоряне небо, прокидається вже на Десні. Згадує: «А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю я з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вода ласкава, солодка. П’ю ще раз, убрівши по коліна і витягнувши шию, як лошак, потім стрибаю на кручу і гайда по сінокосу. І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — горіхи. В озері воду скаламучу — риба».

Сінокос був гуртовий. При розподілі копиць майже завжди була бійка, бо комусь здавалося, що його обділили. Особливо войовничим був дід.

Малий почув, як заскрипіли плоти на Десні, і поцікавився у батька, хто то пливе. Батько сказав, що то здалека, орловські, руські люди, з Росії. Тоді хлопець запитав, а вони ж хто, хіба не руські? Батько сказав, що ні: «А хто там нас знає. Прості ми люди, синку. Хахли, ті, що хліб обробляють. Сказать би, мужики ми. . Колись козаки, кажуть, були, а зараз тільки званіє зосталось».

Погодою на сінокосі, казали, років півтораста завідувала ворона. Вона все бачила і чула, віщувала дощ. Одного разу батько, розсердившись на птаху за дощ, який вона накаркала, попросив мисливця підстрелити її. Але ворона одразу ж перелетіла на дуб за Десну. Потім повернулася й накаркала такого дощу, що він погноїв усе сіно.

Найкращим косарем був дядько Самійло. Його так і звали — Косар. Хоч і малоосвічений, навіть до хліборобства нездатний, він орудував косою, як добрий маляр пензлем. Він міг би обкосити вені земну кулю, аби трава була добра та хліб і каша.

Єдиним на всю округу мисливцем був дядько Тихін. Але міг вполювати дичину не часто, бо кульгав, зі старовинної рушниці часто відвалювався курок, а то й зовсім забувався вдома. Крім того, стріляв лише качок, на інше рука не піднімалася. Та й диких звірів було мало — заєць, їжак, тхір. Вовки перевелися. А от леви, вважав хлопчик, водилися, хоч і рідко. Якось пливли вони з батьком човном по Десні. Тільки подумав про лева, а той і з’явився. Сказав батькові, той не повірив, а дійсно побачивши звіра, сильно вдарив веслом по воді. Лев рикнув, стрибнув і зник. Уночі хлопчикові було страшно й так жалко лева. Йому «так палко захотілось розвести левів і слонів, щоб було красиво скрізь і не зовсім спокійно». Другого дня виявилося, що лев дійсно втік із клітки під час аварії поїзда під Бахмачем. Але-гуляти йому довелося недовго.

Не можна не згадати й про Пірата, немолодого й поважного пса, який довго жив у них. Якось він загубився на ярмарку у Борзні. Тільки через п’ять тижнів прийшов — зморений, худий. Метрів за сто впав додолу й поповз до господарів, своїм виглядом і голосом виражаючи повноту собачого щастя, чим розчулив усю родину.

Коні водилися в них різні — хитрі, недобрі, перелякані, стурбовані або заворожені. Якось Сашко підслухав їхню розмову про те, що роботи багато, харч поганий, ще й господар б’є, не знаючи, що б’є не їх, а свою недолю.

источник