Меню Рубрики

Зачарована десна враження від

Мій улюблений твір української літератури

Мені дуже сподобався твір Олександра Петровича Довженка «Зачарована Десна». Це чудовий твір про українців і Україну, про природу рідного краю.
«Зачарована Десна» — твір автобіографічний. В ньому письменник пригадує веселі і сумні, сонячні й похмурі, приємні й неприємні сторінки свого далекого дитинства.
Саме спогади, в яких «перші радощі і вболівання, і чари перших захоплень дитячих», визначають тональність цієї повісті. Ця тональність лірично-сповідальна. І саме це дуже

Моральна краса і духовна велич людини
На схилі літ кожна людина замислюється над своїм прожитим, над швидкоплинністю часу, згадуючи своє безтурботне дитинство. І саме ці спогади бентежать душу, ранять серце, не даючи змоги заснути довгими зимовими ночами. Спогади про дитинство Сашка Довженко, про чарівних у своїй простоті людей праці, про мальовничу українську природу потривожили і Олександра Довженка, корифея українського національного кіномистецтва.
Через призму світосприйняття малого Сашка автор простежив і передає красу ріки Десни, яка колихала його на своїх легких хвилях, уславивши велич людського розуму, праці на рідній землі. Хвилювала незвичайна вразливість дитячої душі.
Спогади про Сашків світ — це зустріч з поетичною душею дитини, що у мріях усе в житті здатна перетворити на казку. Все незвичайне у цьому сні: «човен наче захитався піді мною і поплив з клуні в сад. Дід чомусь став маленький, менший від мене…»
В образі Сашка є щось від маленького Данилка з роману Ю. Яновського «Вершники», який хотів смерті для своєї маленької сестри Усті, щоб тоді наїстися досхочу. Так, в епізоді своєї уявної смерті малий Сашко мріє про те, якби він раптом ожив, а прабаба, що так тяжко проклинала все, десь від страху зникла.
Роздуми Сашка про власне вдосконалення сповнені наївної безпосередніх, дитячої доброти. А скільки розумної спостережливості виявляє митець! Хлопчина з малих літ міг помічати щось цікаве. Справді, в житті чимало неприємного і приємного, якщо вмієш так бачити, відчувати, чути, любити… І над усе – любов до музики клепання коси — музики праці, натхненної, талановитої — це була найчарівніша музика.
З дитинства виніс Довженко велику повагу до людської праці. «Цить, Сашко, не плач, приказував мені прадід Тарас, ,коли я починав чогось там ревти, — не плач, дурачок. Приклепаємо косу, та їдемо на сінокіс на Десну, та накосимо сіна, та наловимо риби, та наваримо каші».
І Семен залишився в пам’яті Сашка як людина доброзичлива, працьовита, у злагоді з усім живим. «Любив дід гарну бесіду й добре слово», був людяним і працьовитим, мав хист до слова. «Дід заводив нас у такі казкові нетрі старовини, що ми переставали дихати». Любив дід сонце, і сам випромінював сонячне тепло серця до всіх, кого знав, навіть прокльони матері не виводили його з стану душевної рівноваги.
Зовсім інший характер у столітньої прабаби Мару-сини — маленької, прудкої, всевидющої. Творчістю її «палкої, темної душі були прокльони. Судилося їй життя, що спонукало до прокльонів. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного поета з найменшого приводу».
Образ батька О. Довженко малює з особливою виразністю. Це людина, з якої «можна було б писати лицарів, богів». У автора «Зачарованої Десни» особливе відношення до батька, то й шанує свій рід, а відповідно і шанує людей. З великою любов’ю автор описує свого батька в роботі — який з нього хлібороб, а який корсар! Він натхненний, красивий і невтомний у праці.
Такою ж зовнішньою і внутрішньою красою відзначається і мати. Невсипуща трудівниця Одарка Єрмолаївона любила «саджати що-небудь у землю, щоб проізростало».
Отже, у кожного з односельців Довженко знаходив «свій талант», індивідуальність, неповторність. Але ніхто з героїв не мав щастя.
Не заростала в пам’яті автора стежинка до зачарованої ріки його дитинства, бо, крім болючого і лихого, бачив він у тому дитинстві лицарів духу, справжніх господарів землі, що були творцями кращих національних традицій народу. І пам’ять про них на все життя зосталася у поета, яка пов’язувала його з рідним народом.

источник

Перші уроки народної моралі
Основні загальнолюдські моральні норми вироблялися народними масами протягом тисячоліть. Тому важливого значення народній моралі, показові її впливу на формування характеру і світогляду людей надавали майстри слова. З цього погляду заслуговує уваги автобіографічна кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна».
Призмою, крізь яку проходили враження і роздуми зрілого художника, стали перші уроки народної моралі й етики, глибоко засвоєні малим Сашком у селянській хаті.

Естетичні засоби української літератури ґрунтуються на традиційних прогресивних народних поглядах. Справжній гімн люди-ні-трудівникові звучить у творах А. Малишка, М. Стельмаха, М. Рильського…

Принципи народної моралі стали підвалинами моралі і О.П. Довженка. Вихований у повазі до праці, письменник усе життя звеличував її, бачив щастя людей і їхню красу саме в труді. Це яскраво засвідчує кіноповість «Зачарована Десна», де автор шанобливо говорить про людей праці, про ставлення до неї як до творчості. Ось, наприклад, слова матері, які визначають тональність усього твору: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь в землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість». У нелегкій праці пройшло життя діда, «схожого на Бога»… Він «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок». Художник не просто описує враження дитинства. Образи близьких малюються з шаною і любов’ю, з гордістю за свій чесний і працьовитий рід.
Середовище навчило майбутнього митця поважати простого селянина, воно відкрило очі й на талант дядька Самійла, який був неперевершеним косарем. Він «обкосив би всю землю, аби тільки була добра трава та хліб і каша», і люди цінували його.

З особливою любов’ю описує О. Довженко батька, змальовуючи його портрет у гармонійному поєднанні працьовитості й фізичної досконалості (голова «темноволоса, велика і великі розумні сірі очі», «тіло біле, без єдиної точечки, волосся хвилясте…, руки широкі, щедрі»), з високим інтелектом (він «з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів», «такт розумів і шанобливість»). Саме нелегка чесна праця, готовність прийти на допомогу підносили його, давали право письменникові бачити батька прекрасним і гідним поваги. Автор скрізь робить акцент на єдності цих рис.
Народна мораль пронизує кіноповість і в поглядах на дітей. У середовищі, де практично панував принцип «хто не працює, той не їсть», праця була мірилом цінності людини.
Цей мотив повторюється О. Довженком у «Зачарованій Десні»: він вривався в дитячу душу, коли померли Сашкові брати, «а люди ридали і довго жаліли, що ні рибалок не вийде вже з нас, ні косарів у лузі…», і тоді, коли баба в гніві благала для нього найстрашнішої кари, «щоб не вийшло з нього ні кравця, ні шевця, ні плотника…»

«Зачарована Десна» засвідчує, що весь уклад селянського побуту сприяє вихованню дитини в доброті. Хата, що ніби сама виросла , серед розкішної природи, настроювала на це: «У ній ніщо не замикалось. Заходьте, будь ласка, не питаючись – можна? Милості просимо!»
Сприяло вихованню певних моральних якостей малого героя і ставлення селян до тварин і рослин, до природи. Добрий господар, перш ніж сісти їсти, догляне худобу, домашню птицю. Така чуйність була нормою народної моралі і поведінки. Дід, наприклад, умів розмовляти з кіньми, волами, мати пестила кожну посаджену рослину.,
У «Зачарованій Десні» письменник часто звертається до фольклору, визначаючи важливу роль народної творчості у вихованні кращих моральних якостей людей. Так, у грізному 1942 році О. Довженко схвильовано писав про українську пісню, в якій «боєць знаходив сили і завзяття, бойової щедрості, любові до народу…»
У «Зачарованій Десні» письменник робить наголос на всьому; доброму, що запало в дитячу душу, де «всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну».

За законами духовності (за кіноповістю О. Довженка «Зачарована Десна»)
Самобутність кожного митця визначається насамперед тим, наскільки оригінальною і неповторною є його творчість, наскільки вагомим і примітним є його мистецький внесок у скарбницю духовного життя людства.

О. Довженко належить саме до тих митців, оригінальність яких є загальновизнаною і безсумнівною. Вражає його багатогранність таланту, енциклопедичність знань. Письменник від природи мав високорозвинене естетичне почуття, розуміння суті і значення зовнішньої, тілесної, і внутрішньої, душевної, краси людини, краси і величі рідної землі. Це дорогоцінне почуття і розуміння він успадкував від своїх батьків, від народу, а потім розвинув, удосконалив у процесі напруженої творчої діяльності. Митець мав незвичайну здібність спостерігати, ясно бачити, сприймати і фіксувати в пам’яті розмаїті естетичні явища життя. Довженкові було властиве небуденне вміння широко мислити естетичними категоріями, уявляти їх і передавати в образах.

Найширше розкривається система естетичних понять і категорій, суджень про прекрасне і потворне, високе і нице, трагічне і комічне у кіноповісті «Зачарована Десна», яку написано в останній період творчості.

Твір «Зачарована Десна» є автобіографічним, має виразні жанрові прикмети ліричних спогадів. Основу його сюжету становлять теплі, ясні спогади письменника «про незабутні чари дитинства», про свою сім’ю і своїх земляків, про бурхливу весняну повінь на Десні, сінокіс на лузі над чудовою річкою.
В ідейно-тематичному змісті «Зачарованої Десни» можна виділити дві важливі суспільні проблеми – проблему народного світогляду, моральної чистоти и досконалості народної душі і проблему взаємин людини – сільського трудівника – з природою. Письменник вивів ряд яскравих образів – добрих і талановитих людей праці, які несуть у собі риси прекрасного. Серед них рідні малого Сашка – дід Семен, лагідний і мудрий, схожий на Бога чи на святого Миколая на іконах; батько з гарним обличчям, з внутрішньою високою культурою думок і почуттів. «З нього,- говорить автор, – можна було писати лицарів, Богів, апостолів, великих учених чи сіячів, – він годився на все». Вродливою була також мати, невсипуща трудівниця, що любила саджати різну городину в землю, «щоб проізростало»; їй всяка рослиночка приносила велику радість. Удача і вчинки Сашкових батьків були благородними, привабливими – такими робили їх любов до праці, чесне трудове життя.

Читайте также:  Чем лечат десна при воспалении беременные

Яскраве естетичне освітлення мають і інші персонажі – богатирська постать сільського коваля і рибалки діда Захарка; не менш велична і сильна постать – дядька Самійла, талановитого косаря, який орудував косою легко і вправно, «як добрий маляр пензлем».
Автор-оповідач дивиться на своїх героїв і на самого Сашка з почуттям замилування і здивування, з теплим усміхом, помічаючи не тільки все гарне, а й їх вади. Тому з таким сердечним гумором письменник згадує про те, як Сашко смакував всякими ласощами на городі, повиривав зовсім молоду, дрібненьку морквицю…

Цікавими й радісними видавалися Сашкові всілякі події родинного життя – і народження в матері маленької дитини, і клепання коси та виїзд на сінокіс. А які чудові й дивовижні сни народжувалися у Сашковій душі і вдома, й на сіножаті, які образи витворювала його багатюща уява!

Звичайно, діалектична закономірність життя така, що поряд з гарним, прекрасним і величним існують і огидні явища, різні за своєю суттю життєві події і людські характери неминуче стикаються між собою, вступають у конфлікти. Тому і в своїй сім’ї Сашко бачив не тільки красивих, добрих душею діда, батька, матір, а й лиху, сварливу прабабу Марусинку, яка не могла жити без сварки, яка кляла і ненавиділа все живе.

Багатим естетичним змістом сповнені картини природи. Автор захоплено пише: «Благословенна будь, моя незаймана Дівице Десно, що згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим…»

Ідеал Довженка яскраво виражено у типових образах трудівників українського села – хліборобів, косарів, ковалів, рибалок – мудрих, працьовитих людей, що жили у повній гармонії з навколишньою природою.

источник

Олександр Довженко — людина, щедро обдарована багатогранними здiбностями й талантом. Сьогоднi ми навiть вагаємося, кому надати перевагу — Довженковi як творцевi прекрасних кiноповiстей чи авторовi захоплюючих фiлософських щоденникiв, у яких вiн замислюється над красою i щастям людини на оновленiй землi. Довженко писав також оповiдання та публiцистичнi статтi. У всiх жанрах, в яких вiн виступав, був однаково глибоким i нiжним, мудрим i смiливим, художником i громадянином. У його творах ми бачимо всю велич i красу народної душi. “Я покликаний возвеличувати свiй народ”. Цiми словами з автобiографiї вiн оспiвує свою рiдну Україну. Змалював її пастельними, м’якими фарбами в “Зачарованiй Деснi”, грiзними блискавками накреслив у “Українi в огнi”.

Кожний рядок “Зачарованої Десни” пронизаний глибокою любов’ю до України. Що це за кiноповiсть? Картини дитинства, свiт очима малої людини, яка ще навiть не встигла ознайомитися з цим свiтом, для якої навiть смерть — це радiсть. “Яка то радiсть, коли помирає прабаба!” Маленька людина та свiт дитинства — великий, таємничий, зелений, буйний.

Допитливий малий Сашко, мрiйливий, з неабиякою уявою пiзнаючи цей свiт, поринав у нього з головою. I ми розумiємо, що цей бiлоголовий хлопчик — сам Довженко.

З поетичною силою i пафосом оспiвує письменник людей працi — величних i прекрасних у своєму трудовому талантi, у своїй моральнiй чистотi. Це “малесенька i прудка” прабаба Марусина, в устах якої прокльони перетворювалися на чарiвнi пiснi, мати, яка любила “саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало”. Адже найсильнiше i найкраще народне поняття про естетичнiсть втiлилося в образi батька — людини надзвичайної талановитостi. Вiн змальований з епiчним розмахом, як зображують народних героїв, i з лiричним щемом синiвської любовi. Батько для Довженка iдеал трудiвника землi: “Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика i великi розумнi сiрi очi, тiльки в очах чомусь завжди було повно смутку. Тяжкi кайдани неписьменностi i несвободи. Скiльки вiн землi виорав, скiльки хлiба накосив! Як вправно робив, який був дужий i чистий”. Образ батька Довженко пiдносить до вселюдського iдеалу, хоч його життя було нелюдське, злиденне: “Одне в батька було некрасиве — одяг”.Ще один образ людини працi вимальовано в “Зачарованiй Деснi” — це дядько Самiйло, “великий косар”. “Орудував вiн косою, як добрий маляр пензлем, — легко i вправно. Коли б його пустити з косою просто, вiн обкосив би всю земну кулю, аби тiльки була добра трава та хлiб i каша”.Як уособлення народної мудростi виступає у повiстi дiд Семен — лагiдний, працьовитий, залюблений у вiчне слово, такий собi народний фiлософ, що “прожив пiд сонцем коло 100 лiт… нiколи не ховаючись в холодок”.Усi цi образи трудiвникiв i фiлософiв несуть у собi думку про невичерпнiсть i життєдайнiсть народного джерела, про безсмертя народу.Важливу роль у повiстi вiдiграє природа, нерозривно пов’язана з життям людей. Картини сiножатi, нiчного зоряного неба сповненi веселощiв, пройнятi трепетною закоханiстю у рiдний край, у його красу.Своєрiдним символом — рiкою життя проходить через повiсть образ зачарованої Десни. Не можна без хвилювання читати Довженкiв образ рiдної рiчки: “Благословенна будь, моя незаймана дiвице Десно, що, згадуючи тебе вже много лiт, я завжди добрiшав, почував себе невичерпно багатим i щедрим. Так багато дала ти менi подарункiв на все життя”.Мовчазна бесiда коней пiдслухана малим хлопцем, це вмiння вiн перейняв у дiда, образнi прикмети народних вiрувань, звичаїв, забобонiв, що надають повiстi нацiональної своєрiдностi й колориту, казковий образ яблунатого коня, про якого наспiвали малому хлопцевi колядники — все це чарiвний свiт фантастики, що своїм корiнням сягає у глибину народної уяви.Iсторiя лiтератури знає чимало творiв про дитинство, про вихован ня почуттiв. Олександр Довженко зробив у цю скарбницю свiй внесок, i його повiсть про народження великого митця перетворилася на гiмн рiдному народовi, його працелюбству, мудростi, силi, невичерпнiй життєвiй енергiї.О. Довженко великий не тiльки як режисер, а й як публiцист i письменник, автор багатьох чудових творiв, як-от: “Повiсть полум’яних лiт”, “Україна у вогнi”, “Поема про море” та iншi. Серед творiв, що виникли пiсля Великої Вiтчизняної вiйни, одне з найпочеснiших мiсць посiдає його повiсть “Зачарована Десна”.Вихований у любовi до працi, письменник усе життя звеличував її, бачив щастя людей i їхню красу саме в трудi.У своїй кiноповiстi письменник змальовує наддеснянських селян, якi становлять узагальнений образ дореволюцiйного українського селянства з його високими повсякденними буднями. Дорогi Довженку земляки — працьовитi, сильнi фiзично, мудрi життєлюби, хоча й жили у великих злиднях. Нелегка доля випала Сашковому батьку, який багато “землi виорав” i “хлiба накосив”, але так i не мiг у дореволюцiйнi часи вирватися з кайданiв бiдностi. Через це i Бога прокляв, i попа вигнав з двору, i “зневажав начальство i царя”.З любов’ю говорить Довженко про свою матiр, яка любила “саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало”. Образ матерi постає перед нами як взiрець працьовитостi i доброти.У нелегкiй працi пройшло життя дiда Семена, “схожого на Бога”… Вiн “прожив пiд сонцем коло ста лiт, нiколи не ховаючись у холодок”, пахнув “теплою землею i трохи млином”.Захоплено пише автор про чудесний талант косаря дядька Самiйла. Сусiди забули його прiзвище i звали просто косар. Вiн так вправно володiв косою, що мiг би за добрий харч обкосити всю “земну кулю”. Тут у художнiй формi звеличено руки селянина, якi символiзують працьовитiсть усiх хлiборобiв. А коротконогий мисливець Тихон Бобир, що, йдучи на полювання, забув дома курок вiд рушницi уособлює добродушнiсть i лагiднiсть селянської натуриЖивучи в нестатках, б’ючись за копицю сiна, як бувало у родинi малого Сашка, хлiбороби, проте, високо цiнували людську гiднiсть, чеснiсть, роботящi руки, поетизували працю, яка виступала головним критерiєм моралi селянина.Винятково важливу роль у повiстi вiдiграє природа, нерозривно пов’язана з життям людей. “Жили ми в певнiй гармонiї з силами природи. Зимою мерзли, лiтом смажились на сонцi, восени мiсили грязь, а весною нас заливало водою. I хто цього не знає, не знає тiєї радостi i повноти життя”.Отже, кiноповiсть “Зачарована Десна” — це гiмн людинi працi, яка своїми руками вирощує хлiб i створює всi земнi блага. Заклик любити життя, цiнувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою й щасливою, не забувати, якого ти кореня i що дав тобi твiй народ та батьки, щоб ти став гiдним сином їх, — така iдея кiноповiстi “Зачарована Десна”.

источник

Урок № 22 О. ДОВЖЕНКО «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА». ОПИС ВРАЖЕНЬ МАЛОГО САШКА, українська література, 6 клас

Мета: продовжити роботу над опрацюванням змісту твору О. Довженка «Зачарована Десна», з’ясувати поєднання у творі реального й уявного, знаходити в тексті описи вражень хлопчика про довкілля (хмари, небо, птахи), коментувати їх; охарактеризувати головного героя твору; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення; вміння співставляти, порівнювати, робити висновки, грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; виховувати любов до рідного краю, краси природи, повагу до батьків, творчості О. Довженка; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Читайте также:  Кровоточат десны шатаются сильно зубы

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: картини із зображенням рідної природи, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 22 О. ДОВЖЕНКО «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА». ОПИС ВРАЖЕНЬ МАЛОГО САШКА, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіди за питаннями:

  • Що вам відомо про казку як літературний жанр, її особливості?
  • Чого вчать нас казки?
  • З якою метою у творах художньої літератури письменники згадують казкових героїв, події?
  • Який художній засіб використав О. Довженко у назві свого автобіографічного твору?
  • Через що таким важливим у багатьох художніх творах є вирішення питання взаємозв’язку людини і природи?
  • Чи спостерігаєте ви за навколишнім світом? Які ваші враження від цього?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Основний зміст уроку

В людських серцях незаймані глибини своїм він серцем глибоко проник — співець краси, природи і людини, душі людської дивний чарівник.
І. Гончаренко

Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем.
Та й не тільки митцем.
О. Довженко

Щасливий я, що народився на твоєму березі…
О. Довженко

1. Вступне слово вчителя

О. Довженко від природи мав високорозвинене, витончене естетичне почуття, глибоко розумів суть і значення зовнішньої, тілесної і внутрішньої, душевної краси людини та краси і величі рідної землі. Це дорогоцінне почуття і розуміння він успадкував од своїх батьків, од народу, а потім розвинув, удосконалив його у процесі навчання, переважно шляхом самоосвіти, на основі творчої практики, напруженої творчої діяльності.

Він мав незвичайну здібність спостерігати, ясно бачити, сприймати і фіксувати в пам’яті розмаїті естетичні явища життя.

2. Опрацювання образу Сашка

2.1. Сашко — головний герой кіноповісті.

Збагачений чималим життєвим і творчим досвідом, шістдесятирічний письменник показує життя дореволюційного українського села і його людей так, як їх сприймав колись малий Сашко. Довженко ніби дивиться на них очима наївного хлопця, характеризує і оцінює їх, виражає естетичне ставлення до них з позиції розумної дитини. Проте письменник, людина старшого віку, бачить не тільки те, чого Сашко не помічав, не брав до уваги. Погляди автора, його життєва позиція інші, вони відбивають вищий рівень суспільно-політичної та естетичної свідомості порівняно зі свідомістю Сашка. Автор-оповідач кіноповісті дивиться на своїх героїв і на самого Сашка з почуттям замилування і здивування, з теплим усміхом, помічаючи не тільки все гарне, прекрасне в них, а й їх вади, недосконалості їхніх натур. Тому з таким сердечним гумором письменник згадує про те, як Сашко смакував усякими ласощами на городі, повиривав зовсім молоду, дрібненьку морковицю, як малий грішник злякався страхітливих прабабиних прокльонів і каявся в гріхах, як він прагнув зменшити свій гріх, творячи добрі діла, вшановуючи старших людей, аж поки дід Захарко не вилаяв і не прогнав його геть. Цікавими і радісними видавалися Сашкові всякі події родинного життя — і народження в матері маленької дитини, і смерть прабаби, і клепання коси та виїзд на сінокіс. А які чудові й дивовижні сни народжувались у Сашковій душі і вдома, й на сіножаті, які образи витворювала його багатюща уява.

Пізнання світу для малого хлопчика забарвлене поезією відкриття, поезією новизни, поезією мрії, кращими традиціями народної творчості, втіленої в образі яблукатого коня.

Згадаймо хоч би сцену, в якій малий шибеник, лежачи в дідівському човні, пригадує різні приємні й неприємні речі: «…Неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає… Неприємно в одній руці нести велике відро чи полоть і пасинкувати тютюн. Неприємно, як батько приходить додому п’яний і б’ється з дідом, з матір’ю або б’є посуд. Неприємно ходить босому по стерні».

Як бачимо, все неприємне пов’язане в хлопця зі світом злиднів і страждань. І тут же, ніби на протиставлення цьому світові, письменник малює ідилічні картини сільського життя, осяяні романтикою дитячого світосприйняття: «…Приємно обнімати лоша… Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками, скаламутивши воду або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти в траві пташине кубло. Приємно їсти паску і крашанки …Приємно спати в човні, в житі, просі, в ячмені, у всякому насінні на печі» і т. ін.

2.2. План характеристики образу Сашка.

1. Оповідач у «Зачарованій Десні» — сам письменник, який виступає і як автор, і як герой твору — маленький Сашко.

1) любов до тварин, природи, музики, співів. («Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси… Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху…»; «Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі. Любив плескіт води весняної»; «…Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки…»)

2) приємне і неприємне в розумінні хлопця;

3) повага до батьків, людей похилого віку;

4) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.

7) здатний до фантазування;

4. Майстерність Довженка-письменника.

2.3. Обговорення образу Сашка за питаннями:

  • Яким ви уявляєте собі малого хлопця?
  • Як Сашко ставився до своєї родини?
  • У чому був перший гріх Сашка? Чим він хотів його виправдати?
  • Чим пояснити те, що Сашкові все було доволі цікавим?
  • Що цікавого дізнався Сашко, перебуваючи на косовиці?
  • Чим саме чарувала Десна малого хлопця? («А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вона ласкава, солодка…»)
  • Чому розмова коней схвилювала Сашка? Що про це свідчить?
  • Як Сашко сприйняв вперше вчителя? Чи потрапив він до школи? Чому?
  • Чи виправдалися слова вчителя по відношенню до Сашка?
  • Чому, на ваш погляд, О. Довженко написав цей автобіографічний твір?

3. Реалії життя та уяви Сашка

3.1. Романтизм дитячого світу Сашка.

Не оминаючи страждань від нестатків, прабабиних прокльонів і бійок, Довженко романтизує дитячий світ Сашка, «ловкого хлопчика, святої душечки». Були в тому світі гіркі прикрощі і неприємності, але були й справжні дива: втаємничене слухання незрозумілої книги, поява лева на березі ріки, розмова коней і «ворони, що завідувала погодою». Наслухавшись колядок, малий Сашко обнімає уві сні свого яблукатого коня, не схожого на реальних шершавих конячинок. Він дає собі слово «ніколи не продавати його ні за які скарби». Це кінь — мрія, право людини на гарну фантазію. «Так і не продав я його по цей день, — міркує Олександр Петрович. — Ой, коню, не продам я тебе! Як би часом не було мені трудно… »

3.2. Бесіда за питаннями:

  • З якою метою письменник уводить у твір уявне? Що саме?
  • Як цей твір пов’язаний з усною народною творчістю?
  • Що означає воронячий крик? («Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі»)
  • Чому ворону у творі названо «божою птицею»?
  • Звідкіль, за уявою хлопця, на березі Десни з’явився лев? («Коли трапилась аварія поїзда під Бахмачем і клітка мандрівного звіринця поламалась, виплигнув він на волю»)
  • Як же склалася подальша доля лева? (І десь коло Спаського вбили його стражники»)
  • Що вам відомо про колядки як жанр усної народної творчості? Яких колядок наспівали дівчата Сашкові?
  • Який кінь привидівся Сашкові? («А кінь у яблуках, шия крута, червона стрічка в гриві, одспівує мені на вухо…»)
  • Чому автор відмовляється продати цього коня за будь-яких обставин? («Ой коню, коню, не продав я тебе. Як би часом не було мені трудно, як турки й татарва не обступали на торгу мене, не розлучуся з тобою ні за яку ціну»)
  • Як же хлопчик сприймає довкілля (хмари, небо, птахи)? (Чого тільки не бачив я на самому лише небі! Хмарний світ був переповнений велетнями і пророками. Велетні і пророки невпинно змагались у битвах, і дитяча душа моя не приймала їх, впадаючи в смуток…; …Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні — весело змагаються в небі, попід хмарами лине перелітне птаство — качки, чайки, журавлі. Летять чорногузи, як чоловіки у сні…)
  • За що ж так хлопець полюбив Десну? Чому вона для нього є зачарованою?

4. План твору О. Довженка «Зачарована Десна»

  1. Хата, город, погрібник.
  2. Дід Семен любить сонце.
  3. Розповіді діда Семена.
  4. Кашель діда.
  5. Сашко на городі у моркві. Шкода.
  6. Прабаба Марусина. Її вічні прокльони.
  7. Опис хати. Картина божого суду.
  8. Сприймання картини хлопцем.
  9. «Покаяння» хлопця.
  10. Сашко у дідовій шапці ісповідує свої «гріхи».
  11. Спогади письменника про свого батька, матір, їх сварки, бійки.
  12. Смерть старших братів: Лавріна, Сергія, Василя, Івана.
  13. Портрет батька.
  14. Смерть прабаби Марусини. Радість Сашка.
  15. Старці.
  16. Ставлення батька до старців.
  17. Весна. Повінь. Село. Загребелля плаває у воді.
  18. Паска. «Парахвія» освячує паски.
  19. Спогади про своє село, що згоріло у війну.
  20. Косовиця. Сашко на Десні.
  21. Бійки на косовищі.
  22. «Ворона фамільна» передбачає погоду.
  23. Качка з каченятами.
  24. Лев на березі Десни.
  25. Коні Мурай і Тягнибіда.
  26. До школи. Учитель Леонтій Созонович Опанасенко.
  27. Ставлення письменника до свого минулого, вдячність цьому минулому.
  28. Гімн «незайманій дівиці Десні».

V. Закріплення вивченого матеріалу

Читайте также:  Ноет десна после установки коронок

1. Опрацювання тестових завдань

1. Починаючи твір, О. Довженко захоплюється:

а) красою річки Десни;
б) конем, що випасався неподалік від лісу;
в) добробутом власної городини.

2. Кому з героїв твору належать слова: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проїзростало»?

3. Діти боялися лазити у кущах бузини і ще якихось невідомих рослин, бо:

а) вважали їх отруйними;
б) там водилися гадюки;
в) у них можна було заблукати.

а) на гетьмана;
б) Бога;
в) Тараса Бульбу.

6. Мати Сашкова не любила діда Семена, бо:

а) вважала його за чорнокнижника;
б) у нього був складний характер;
в) любив багато випивати.

7. Про кого автор зазначає, що він був «добрий дух лугу і риби»?

а) Про батька Сашка;
б) діда Семена;
в) Сашка.

8. Який художній засіб використано О. Довженком у рядку: «…брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник»?

а) Метафору;
б) епітет;
в) порівняння.

а) молитися Богу;
б) співати народні пісні;
в) лежати на погребі під сонцем.

10. Старі люди по дідовому кашлю:

а) дізнавалися про його місце знаходження;
б) про врожай цього літа;
в) вгадували погоду.

11. Яку шкоду вчинив Сашко, перебуваючи на городі?

а) Витоптав огірки;
б) повиривав моркву;
в) поламав весь соняшник.

12. Баба Марусина, мати діда Семена, любила:

а) вишивати хрестиком;
б) розповідати внукові казки;
в) проклинати все і вся.

13. Батьківська хата майбутнього письменника була схожою:

а) на стареньку білу печерицю;
б) невеличкий хлівець;
в) рибацьку халупу.

14. Якої картини не було в Сашковій хаті?

а) Почаївська лавра;
б) Андріївська церква;
в) вигляд Новоафонського монастиря.

15. Який представник нечистої сили згадується у творі?

а) Русалка;
б) домовик;
в) потерчата.

16. Пісня, яку баба творила про Сашка, нагадувала:

а) колядку;
б) щедрівку;
в) коломийку.

17. Крамаря Масія не любили через те, що він:

а) був не завжди привітним;
б) обдурював усіх, хто тільки до нього не заходив;
в) пропонував неякісний товар.

18. Намагаючись позбавитися від власного гріха, Сашко вирішив:

а) ходити і з кожним вітатися, знімаючи капелюха;
б) допомагати батькові збирати скошену траву;
в) доглядати худобу.

19. Що, на думку Сашка, вважалося неприємним?

а) Дивитись на великий вогонь;
б) обнімати лоша;
в) бродити по теплих калюжах після грому і дощу.

20. Найбільше малий Сашко полюбляв:

а) пташиний щебет;
б) музику клепання батьком коси;
в) плескіт весняної води.

21. Брати Сашка дуже рано померли:

а) від чуми;
б) отруєння грибами;
в) пошесті.

22. Батька за його красу Сашко порівнював:

а) з античною статуєю;
б) божим храмом;
в) квітучим весняним садом.

23. Як батько називав своїх діточок?

а) Соловейками;
б) соколиками;
в) сизокрилими орлами.

24. За характером мати Сашка була:

а) спокійною;
б) гонористою;
в) врівноваженою.

25. Хто з героїв «мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співать не вмів»?

а) Старець Богдан Холод;
б) дід Захарко;
в) батько Сашка.

26. У минулому батько Сашка був:

а) козаком;
б) січовим стрільцем;
в) бурлакою.

27. О. Довженко зазначає у творі, що «жили ми в повній гармонії з…»:

а) усіма сусідами;
б) з силами природи;
в) усім селом.

28. У чому виявився «дошкільний героїзм» Сашка, за який, напевно, послали б до Артеку?

а) Допоміг людям похилого віку;
б) рятував людей, худобу під час повені;
в) брав участь у ліквідації пожежі.

29. Яке церковне свято згадується у творі?

а) Пасха;
б) Різдво;
в) Вербна неділя.

30. З яких прикмет Ярема Бобир заздалегідь дізнався про наближення повені?

а) Взимку миші втекли з клуні й кошари;
б) зграя ворон тривалий час літала над хатою;
в) увечері скиглив собака.

31. У чому призначення митця, на думку письменника?

а) Розважати і висміювати людей;
б) відображувати життя як найвеличніше благо;
в) допомагати ближньому.

32. Мати не пускала Сашка на косовицю з батьком, бо вважала, що він:

а) потрапить до рук розбійників;
б) утопиться в Десні;
в) заблукає в лісі.

33. Дід і прадід Сашка не любили заліза, бо воно, на їх думку:

а) приносить нещастя;
б) притягує грім;
в) не лікує людей.

34. Чому виникла сварка між батьком, дядьком і дідом Сашка на косовиці?

а) Не могли поділити скошену траву;
б) не порозумілися у політичних поглядах;
в) кожний намагався довести власну силу.

35. Яка пташина віщувала про зміни погоди?

а) Жайворонок;
б) ворона;
в) голуб.

36. Найбільша обдарованість дядька Самійла виявилася під час:

а) полювання на рибу;
б) обробки землі;
в) сінокосу.

37. Який художній засіб використано автором у вислові з твору: «Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється»?

а) Епітет;
б) метафору;
в) порівняння.

38. Яка надзвичайна тварина з’явилася на березі Десни за уявою хлопця?

39. Звідкіля з’явилася ця тварина?

а) Втекла з клітки, коли та поламалася;
б) спеціально випустили біля Десни, щоб вона розмножувалася;
в) залишили працівники цирку, бо вона була хворою.

40. Чим закінчилася прогулянка дикої тварини вздовж річки Десни?

а) Її вбили;
б) посадили знову у клітку;
в) спіймали і продали циркачам.

41. Коні в господарстві Сашкового батька були різні, бо батько:

а) міняв їх на ярмарку;
б) потайки крав у циган;
в) отримував того чи іншого коня за виконану роботу.

42. Через що були худі коні в господарстві батька Сашка?

а) Він дуже бив їх;
б) був поганий корм;
в) не робилися відповідні щеплення.

43. Про що відбулася розмова коней, яку підслухав Сашко вночі?

а) Негативне ставлення господаря до них;
б) хвалькуватість про красу кожного;
в) чарівність Десни.

44. Сашко ніколи не бив коней, бо:

а) боявся, що ті вдарять його копитом;
б) вважав, що це принесе нещастя;
в) співчував їх нелегкій долі.

45. Який обряд зимового циклу згадується у творі?

а) Колядування;
б) посівання;
в) щедрування.

46. Що уявляв собі Сашко під час співу дівчат?

а) Красу зачарованої Десни;
б) як він буде продавати коня у яблуках;
в) ворону, яка приносить щасливі новини.

47. Які риси характеру притаманні вчителю Леонтію Созоновичу Опана-сенку?

а) Добрий і чуйний;
б) тихий і врівноважений;
в) нервовий і сердитий.

48. Сашко порівнював Л. С. Опанасенка:

а) з генералом;
б) мудрим вороном;
в) паном.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,25 бала.

2. Робота на картках

1. У чому, на ваш погляд, вбачає щастя О. Довженко (за твором «Зачарована Десна»? Надаючи відповідь, посилайтеся на зміст кіноповісті.

2. Доведіть, що батько Сашка займав особливе місце в душі хлопця. Власну думку обґрунтуйте.

3. Закінчуючи твір, О. Довженко називає Десну:

а) святою і чистою;
б) глибокою і повноводною;
в) сріблястою і чарівною.

1. Обґрунтуйте думку про те, що «Зачарована Десна» — це сповідь автора, хвилююча розповідь про власне дитинство і водночас про народ, про Україну, про невмирущість людського оптимізму.

2. Прокоментуйте, що мав на увазі О. Довженко, говорячи про свого діда так: «Він був наш добрий дух лугу і риби».

3. «Найбільше, чого відпустила батькам доля… :

а) «радості і добробуту»;
б) «нещасного життя»;
в) «тяжкої праці».

1. Чим пояснити, що твір О. Довженка «Зачарована Десна» — книга життя. Власні міркування обґрунтуйте.

2. Чому О. Довженко характеризує прокльони прабаби Марусини як «творчість її палкої, темної, престарілої душі»?

3. На яке питання вчителя не зміг відповісти Сашко?

а) «Скільки тобі років?»;
б) «Чи знаєш ти таблицю множення?»;
в) «А как зовут твоего отца?»

1. Висловіть власну думку, чому герої твору О. Довженка «Зачарована Десна» — уособлення моральної краси і духовної величі трудової людини.

2. Що намагався передати О. Довженко у творі епізодом розмови двох коней? Як це сприйняв малий хлопець?

3. Яку оцінку вчитель дав Сашкові, трохи поспілкувавшись із ним?

а) «Добре обізнаний хлопець»;
б) «Ні, йому слід навчитися читати»;
в) «Не развитой».

1. Дослідіть, як у творі «Зачарована Десна» О. Довженка прослідковується вплив природи на світогляд малого Сашка, його поведінку, риси характеру.

2. Вмотивуйте, що «Зачарована Десна» — це гімн людині, яка своїми мозолястими руками вирощує хліб і творить добро.

3. Про чиї руки О. Довженко у кіноповісті висловлюється так: «…такі ніжні, що, напевно, нікому і ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові»?

а) Прадіда Тараса;
б) діда Захарки;
в) прабабусі Марусини.

1. Дайте оцінку гріху, який учинив Сашко? Чи зміг він його спокутувати? Власну думку обґрунтуйте.

2. Прокоментуйте розмову Сашка з учителем. Чи згодні ви з думкою вчителя стосовно його оцінки, даної хлопцю?

3. Яку картину купила мати за курку на ярмарку?

а) Страшного божого суду;
б) викуп жінки з кріпацтва;
в) Київська Лавра.

VI. Підсумок уроку

Чого вчить нас цей твір? (Любити працю, природу, поважати батьків, шанувати старість; учить нас добру, правді, людяності, патріотизму.)

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Знати ідейно-художній зміст твору Л. Костенко «Кольорові миші», дібрати інформацію про творчість поетеси.

источник